Заключний урок нашого курсу присвячений найбільш популярним в даний час форм комічного – форм, у яких прийнято підносити жарти публіці. Ми постаралися представити інформацію максимально простою мовою, а крім розглянутих визначень форм привели їх основні відмінності, джерела, де можна подивитися приклади і рекомендації про те, як можна скласти жарт в вподобаної формі самостійно.
Нижче ми розглянемо:
Без довгих вступів приступимо до справи.
Стендап
Стендап являє собою невелике комедійну виставу, в процесі якого одна людина виступає перед живою публікою.
Відмітні особливості
Головними і єдиними суддями в стендап є глядачі, а їх сміх вважається показником успішності подання. Тобто якщо люди сміються, стендап можна назвати хорошим, а якщо ні – поганим. Виступаючи, комік моментально отримує зворотний зв’язок, завдяки чому можна відразу ж зрозуміти, що смішно, а що – ні.
У стендап практично немає імпровізації, а тому професійні майстри жанру виходять на сцену з матеріалом, підготовленим заздалегідь. Крім того, під час виступу комік часто взаємодіє з глядачами – для налаштування людей на потрібну хвилю, створення позитивної атмосфери, отримання негайної реакції.
Стендап можна сміливо назвати розмовною мистецтвом, а враховуючи те, що найбільш доступним і простим способом самовираження є монолог, коміки віддають перевагу саме йому. Але в деяких випадках стендап може супроводжуватися піснями, фокусами і т. д. Однак основний комічний ефект досягається виключно завдяки оригінальності, самобутності, жартів, комедії і гумору.
Як придумати стендап
Складання жарти у формі стендапу не має якихось правил і обмежень. Головне завдання – придумати смішний монолог на будь-яку цікаву, але не заборонену тему (згадуємо минулий урок), гарненько його відрепетирувати і показати глядачам. Для початку можна зібрати друзів і перевірити свої сили на них. Спочатку не рекомендується робити виступу тривалістю більше 5 хвилин, але по мірі оволодіння майстерністю час можна збільшувати. Відомі стендап-коміки можуть давати сольні повнометражні концерти.
Хороший приклад стендапу – сольний концерт Павла Волі.
Мініатюра
Мініатюрою називається короткий твір певного змісту, в даному випадку – комічного.
Відмітні особливості
Основною відмінною особливістю комічної мініатюри, як і випливає з назви, є її нетривалість. По суті, вона може тривати 5-10 хвилин. За цей час виконавець повинен передати весь сенс того, що показує. Саме тому у мініатюри повинен бути хоча б невеликий сюжет. Кількість учасників в мініатюрі не обмежується, але оптимальний варіант – це 2-4 людини.
Як і в стендап, ступінь успішності мініатюри обумовлюється реакцією на неї глядачів. Чим голосніше сміх, тим краще мініатюра. Проте ця форма комічного може бути виконана не тільки перед живою аудиторією, але і записана на відеокамеру для подальшого показу або перегляду.
Успіх мініатюри багато в чому залежить від почуття гумору виконавця, але це не єдиний суттєвий фактор. Також дуже важливі артистичні дані, вміння входити в роль і «жити» в образі, точно передавати настрій, емоції, особливості характеру головного героя. З цієї причини потрібно володіти акторською майстерністю, хоча, звичайно, професійним актором бути необов’язково.
Як придумати мініатюру
Алгоритм складання мініатюри гранично простий. Спочатку потрібно визначитися з темою (як і раніше, важливо не зачіпати заборонені теми) і сообщаемым глядачеві сюжетом. Потім придумується сценарій, адже тільки завдяки йому можна домогтися бажаного результату. Краще всього сприймати мініатюру, як маленьке кіно або театральну постановку, і підходити до справи відповідним чином.
На наступному етапі потрібно визначитися з кількістю що беруть участь в мініатюрі людина. Кожен повинен знати свою роль, дії, слова, якщо такі є (нерідко мініатюри показуються без слів). Далі слід кілька репетицій, після чого мініатюру можна демонструвати. Якщо все відрепетировано добре, і самим учасникам мініатюри стає смішно від того, що вони показують, можна виходити на сцену, але пам’ятайте, що завжди є сенс потренуватися на невеликій аудиторії рідних або друзів.
Хороший приклад комічної мініатюри – виступ команди КВН міста П’ятигорська «На прийомі у лікаря».
Гумористичні ігри
Гумористичні ігри – це ігри, в яких ведучі запрошують глядачів на сцену для виконання жартівливих завдань.
Відмітні особливості
Суть будь-гумористичної гри лежить не в результаті, а в процесі. Базовими компонентами тут служать уявні ситуації, ролі гравців і їх дії, а також (не завжди, але часто) які-небудь предмети, якими маніпулюють гравці (іноді ігрові предмети замінюють реальні).
Цікаво те, що в таких іграх в більшості випадків відсутні матеріальні стимули, є сюжет або уявна ситуація, є правила і конкретно поставлені завдання. І, звісно, важливий елемент гумористичних ігор – комічна спрямованість. Ігри повинні смішити, веселити і розважати публіку.
Кількість учасників ігор не обмежується, але, знову ж таки, оптимально, щоб грали від 3 до 5 осіб. А що стосується самих завдань, то вони завжди жартівливі і забавні, хоча можуть бути дуже різноманітними. Так, найпопулярнішими вважаються ігри на виконання якихось дій, але є й ігри на виконання пісень, зображення людей, тварин або предметів.
Як придумати гумористичну гру
Придумати гумористичну гру нескладно – достатньо лише проявити трохи фантазії і креативності. Можна, наприклад, грати у шашки, а переможений повинен зобразити крик мавпи або поведінку інопланетянина. Підійде все, що завгодно. Головне – щоб це було смішно.
Не забороняється використовувати і сценарії ігор, у величезних кількостях наявні на просторах інтернету. Ця форма комічного дуже поширена, а тому і кількість всіляких її варіацій не піддається рахунку. Коли ж гра буде визначена, залишається лише вибрати кілька людей і викликати їх для участі. Не забувайте і про те, що попередньо потрібно призначити ведучого, завдання якого – вести учасників по грі, заохочувати і смішити публіку дотепними висловами і жартами.
Хороший приклад гумористичної гри – фрагмент програми «Це смішно» з Олександром Морозовим.
One man show
One man show або, простіше кажучи, шоу однієї людини можна назвати чимось середнім між моновиставою (коли в постановці бере участь лише одна людина) і творчим вечором з живою аудиторією.
Відмітні особливості
Шоу однієї людини показується однією людиною. В процесі шоумен може взаємодіяти з глядачами, викликаючи їх на сцену, даючи певні завдання або просто жартуючи над тими, хто сидить у залі.
Ведучий показує різні сцени і мініатюри, супроводжуючи їх забавними звуками, активною жестикуляцією та мімікою, використанням відповідних тематиці номера предметів. Нерідко захід підтримується комічним звуковим супроводом. Тривалість одного шоу може досягати 1 години і більше. Короткі шоу такого виду зустрічаються досить рідко.
Крім іншого, в грамотних і професійних one man show використовуються тематичні декорації, створюють потрібну атмосферу. В принципі, цю форму комічного можна назвати театром одного актора, адже вона побудована на принципах драматургії. Різниця лише в тому, що шоу однієї людини носять переважно гумористичний характер.
Як придумати one man show
З складанням one man show ситуація йде трохи складніше, ніж з іншими формами. Тут потрібно ретельно продумувати план і сценарій – головним чином тому, що у шоу велика тривалість, і короткими сценками тут не обійтися. Потрібно грунтовно розписувати програму, розробляти номери і епізоди за участю глядачів.
Якщо планується масштабне шоу, необхідно підібрати реквізит і костюм (втім, костюм потрібен у будь-якому випадку), а також відповідну музику (для окремих блоків шоу може знадобитися зробити музичне попурі). Завчасно потрібно провести кілька репетицій. Враховуючи те, що шоу веде одна людина, пробні виступи можна організовувати будинку навіть у відсутність очевидців.
Щоб шоу однієї людини мало успіх, артист повинен володіти хорошими акторськими даними і артистизмом, харизму, уміння розсмішити без єдиного слова, мовою жестів і живий насиченою мімікою. Якщо ці здібності розвинуті в недостатній мірі, над їх розвитком обов’язково рекомендується попрацювати.
Хороший приклад one man show – one man show від OUSCH-MA-HOUSCH PRODUCTON.
Скетч
Скетчем називають коротку одноактну п’єсу гумористичного змісту.
Відмітні особливості
У скетчу є декілька особливостей. По-перше, це гумористична тематика (теми можуть бути самими різними, за винятком заборонених). По-друге, продуманий сценарій або текст виступу (скетч може мати форму розповіді однієї людини або невеликої вистави з участю кількох осіб). По-третє, він завжди має лаконічну кінцівку, завдяки чому є закінченим художнім твором.
Тривалість одного скетчу може бути різною: від 3-5 до 15-20 хвилин. Скетчі більшої тривалості – велика рідкість. Є, звичайно, і півторагодинні скетч-шоу, але вони складаються з декількох скетчів (зауважимо, що пов’язувати скетчі однією сюжетною лінією немає ніякої необхідності).
Що стосується форми відтворення, то скетчі можуть представлятися як живої аудиторії, так і записуватися на відео для подальшої демонстрації по телебаченню (ця форма отримала найбільшу популярність, оскільки служить прекрасним розважальним заняттям).
Як придумати скетч
Щоб написати власний скетч, не потрібно якогось особливого таланту, і все залежить більшою мірою від підходу до справи. Звичайно ж, потрібен сценарій невеликого уявлення, де прописаний монолог або діалоги. Важливо вибрати цікаву тему, щоб зачепити свого слухача. Природно, для скетчу має бути заплановано час і місце, оскільки ця гумористична форма не передбачає спонтанності.
У скетчі можна цілком обійтися без декорацій і особливих костюмів, т. до. все, що потрібно візуально показати аудиторії, показується пантомімою, рухами тіла, мімікою, жестами. Саме тому потрібно як можна ретельніше продумувати всі дії.
Суттєву підтримку у складанні скетчу може надати план, що включає в себе опис місця дії, репліки, вказівки по розміщенню на сцені, поведінки і рухам. План слід доопрацьовувати і редагувати, виправляти можливі помилки. І на фінальній стадії потрібно провести репетицію – бажано на вибірковій аудиторії.
Хороший приклад скетчу – епізод передачі DIZEL Show «Колишній повернувся з в’язниці»
Оволодівши хоча б декількома з перерахованих нами форм комічного, ви поповните свій арсенал жартівника потужними прийомами, і зможете ще сильніше веселити людей. Однак пам’ятайте, що свої навички потрібно постійно вдосконалювати, а для цього потрібна регулярна тренування. Не забувайте і про те, що робить жарти смішними (згадуйте попередні уроки), вчіться гарно і емоційно говорити, розширюйте кругозір, розвивайте дотепність і вивчайте почуття гумору інших людей, а також спостерігайте за всім, що відбувається навколо. Вміння бачити веселе в звичайних життєвих ситуаціях, а потім надавати цьому прийнятну для сприйняття форму – це і є справжні уроки гумору, а джерело їх – сама життя.
На цьому наш курс підійшов до кінця. А ми бажаємо вам позитиву, радості і більше вдячних посмішок привітних і тих, хто вас оточує!
Перевірте свої знання
Якщо ви хочете перевірити свої знання з теми даного уроку, можете пройти невеликий тест, що складається з кількох питань. У кожному питанні правильним може бути тільки 1 варіант. Після вибору одного з варіантів, система автоматично переходить до наступного питання. На отримані вами бали впливає правильність ваших відповідей і витрачений на проходження час. Зверніть увагу, що питання щоразу різні, а варіанти перемішуються.
Статистика На весь экранИгра завантажується…
Нагадуємо, що для повноцінної роботи сайту вам необхідно ввімкнути cookies, javascript і iframe. Якщо ви ввидите це повідомлення протягом довгого часу, значить налаштування вашого браузера не дозволяють нашому порталу повноцінно працювати.← 5 Про що не можна жартувати Іспит з теорії гумору →