Види літературних жанрів за формою

Виды литературных жанров по форме

Літературних жанрів існує досить велика кількість. Кожен з них відрізняється набором тільки йому притаманних формальних і змістовних властивостей. Ще Аристотель, який жив у IV столітті до н. е. представив першу їх систематизацію. Згідно їй, літературні жанри представляли собою конкретну систему, закріплену раз і назавжди. Завданням автора було лише пошук відповідності між своїм твором і властивостями обраного ним жанру. І протягом наступних двох тисячоліть які-небудь зміни в створеної класифікації Аристотелем сприймалися як відхилення від стандартів. І тільки в кінці XVIII століття літературна еволюція і пов’язане з нею розкладання укоріненою жанрової системи, а також вплив нових культурних і соціальних обставин звели нанівець вплив нормативної поетики і дозволили літературної думки розвиватися, рухатися вперед і розширюватися. Склалися умови послужили причиною того, що одні жанри просто канули в Лету, інші опинилися в центрі літературного процесу, а які почали з’являтися. Результати цього процесу (напевно, не остаточні) ми можемо бачити сьогодні – безліч літературних жанрів, що розрізняються за родами (епічні, ліричні, драматичні), за змістом (комедія, трагедія, драма) та іншим критеріям. У цій статті ми розповімо про те, які бувають жанри за формою.

Літературні жанри за формою

За формою літературні жанри бувають наступними: есе, епос, епопея, скетч, роман, оповідання (новела), п’єса, повість, нарис, опус, ода і бачення. Далі — детальніше про кожен з них.

1
Есе

Есе являє собою прозової твір, що характеризується невеликим об’ємом і вільною композицією. Воно визнано відобразити особисті враження або міркування автора з якогось приводу, але не зобов’язана давати вичерпну відповідь на поставлене запитання або повністю розкривати тему. За стилем есе властиві асоціативність, афористичність, образність та максимальна наближеність до читача. Деякі дослідники відносять есе до виду художньої літератури. У XVIII-XIX століттях есе як жанр домінувало у французькій і англійській журналістиці. А в XX столітті есе було визнано і активно використовувалося найбільшими світовими філософами, прозаїками і поетами.

2
Епос

Епос є героїчним розповіддю про події минулого, що відображає життя народу і становлять епічну реальність героїв-богатирів. Зазвичай в епосі розповідається про якусь людину, про події, в яких він брав участь, про те, як він вів себе і що відчував, а також йдеться про його ставлення до оточуючого світу і явищ в ньому. Родоначальниками епосу вважаються давньогрецькі народні поеми-пісні.

3
Епопея

Епопеєю називають великі твори епічного характеру і схожі з ними. Епопея, як правило, виражається в двох формах: вона може бути або розповіддю про знаменні історичні події в прозі або віршах, або тривалою історією про що-небудь, в яку включені описи різних подій. Своїм виникненням як літературного жанру епопея зобов’язана былевым пісень, слагавшимся на честь подвигів різних героїв. Варто зауважити, що виділяється особливий вид епопеї – так звана «нравоописательная епопея», відмінна своєї прозової спрямованістю і описом комічного стану якого-небудь національного соціуму.

4
Скетч

Скетч – це невелика п’єса, головними героями якої є дві (іноді три) персонажа. Найбільшою мірою скетч поширений на естраді у формі скетч-шоу, які являють собою кілька комедійних мініатюр («скетчів») тривалістю до 10 хвилин кожна. Найбільше скетч-шоу популярні на телебаченні, особливо в США і Великобританії. Проте невелика кількість таких гумористичних телепередач є і в російському ефірі («Наша Russia», «Даєш молодь!» та інші).

5
Роман

Роман – це особливий літературний жанр, що відрізняється розгорнутою розповіддю про життя і становленні головних героїв (або одного героя) в найбільш нестандартні та кризові періоди їх життя. Різноманіття романів настільки велике, що виділяють безліч самостійних відгалужень це жанру. Романи бувають психологічними, моральними, лицарськими, китайськими класичними, французькими, іспанськими, американськими, англійськими, німецькими, російськими та іншими.

6
Розповідь

Розповідь (він же — новела) є основним жанром в малій оповідній прозі і відрізняється меншим обсягом, ніж роман або повість. Корені роману сходять до фольклорним жанрам (усним переказом, сказань і притч). Для розповіді властиво наявність невеликої кількості героїв і однієї сюжетної лінії. Нерідко розповіді одного автора складають цикл оповідань. Самих авторів часто називають новеллистами, а сукупності оповідань – новеллистикой.

7
П’єса

П’єса – це назва драматургічних творів, які призначені для сценічного виконання, а також радіо — і телеспектаклів. Зазвичай в структуру п’єси входять монологи і діалоги дійових осіб і різні авторські примітки, що позначають місця, де відбуваються події, а іноді описують інтер’єри приміщень, зовнішній вигляд персонажів, їх характери, манери і т. д. В більшості випадків п’єсу передує список дійових осіб та їх характеристика. П’єса складається з кількох актів, що включають у себе більш дрібні частини – картини, епізоди, дії.

8
Повість

Повість – літературний жанр прозового характеру. Він не має якогось конкретного обсягу, але знаходиться між романом і оповіданням (новелою), яким він і вважався аж до XIX століття. Сюжет повісті найчастіше хронологічний – відображає природний хід життя, не має інтриги, зосереджений на головному герої та особливості його натури. Причому, сюжетна лінія всього одна. У зарубіжній літературі сам термін «повість» синонимичен терміну «короткий роман».

9
Нарис

Нарисом прийнято вважати невеликий художній опис сукупності будь-яких явищ дійсності, осмислених автором. Основою нарису практично завжди є пряме вивчення автором об’єкта свого спостереження. Тому й основною ознакою є «писання з натури». Важливо сказати, що, якщо в інших літературних жанрах провідну роль може займати саме вигадка, то в нарисі він практично відсутній. Нариси буваю декількох видів: портретні (про особистості героя і його внутрішньому світі), проблемні (про конкретну проблему), шляхові (про подорожі і мандрівки) та історичні (про історичні події).

10
Опус

Опус в його широкому розумінні — це будь-яка музична п’єса (інструментальна народна), що характеризується внутрішньою завершеністю, вмотивованістю цілого, индивидуализированностью форми і змісту, в яких чітко простежується особистість автора. У літературному ж розумінні опус – це всяке літературний твір чи наукова праця якого-небудь автора.

11
Ода

Ода – ліричний жанр, що виражається у формі урочистого вірша, присвяченого певного героя чи події, або ж окремий твір такої ж спрямованості. Спочатку (у Стародавній Греції) одою називалося будь віршована лірика (навіть хоровий спів), яка супроводжувала музику. Але з епохи Відродження одами стали називатися пишномовні ліричні твори, в яких служать орієнтиром зразки античності.

12
Бачення

Бачення відносяться до жанру середньовічної (староєврейська, гностичної, мусульманської, давньоруської та ін) літератури. У центрі оповідання зазвичай знаходиться «ясновидець», а зміст просякнуте потойбічними, загробными зоровими образами, які є ясновидця. Сюжет викладається визионером – людиною, якому він відкрився в галюцинаціях або сновидіннях. Деякими авторами бачення відносяться до публіцистики і оповідної дидактиці, т. к. в епоху середньовіччя взаємодія людини зі світом непізнаного було саме способом передати якесь дидактичний зміст.

 

Такі основні види літературних жанрів, що відрізняються за формою. Їх різноманіття свідчить про те, що літературна творчість в усі часи глибоко цінувалося людьми, однак процес становлення цих жанрів завжди був тривалим і складним. Кожен з жанрів як такої несе на собі відбиток певної епохи та індивідуальної свідомості, що виражається кожен у своїх уявленнях про світ та його проявах, людей та особливості їх особистості. Саме завдяки тому, що жанрів так багато і всі вони різні, будь-яка творча людина мав і має можливість виразити себе саме в тій формі, яка більш точно відображає його душевну організацію.