Всі існуючі на сьогоднішній день теорії мотивації поділяються на дві великі групи – це процесуальні теорії мотивації і змістовні. Змістовні теорії ставлять на чільне місце саме ієрархію потреб, а процесуальні теорії розглядають, головним чином, механізми, за допомогою яких зовнішні сигнали переробляються в рішення. Основою цієї групи теорій є доцільність, при якій людина порівнює цілі, яких він має намір досягти (вони ж є очікуваними результатами), з коштами (шляхами досягнення цілей), наявними в його розпорядженні; і робить відповідні висновки про те, потрібно чи йому взагалі братися за яку-небудь справу або ж воно не приведе її до успіху. Однією з таких теорій є теорія мотивації Віктора Врума. Але для початку ми скажемо кілька слів про самого вченого і його діяльності.
Віктор Врум і його ідеї
Віктор Врум є американським дослідником у сфері мотивації людини. Він народився в Канаді в 1932 році. У 1958 році захистив в Університеті Мічигану докторську дисертацію. Сьогодні Врум працює в Єльському університеті професором психології та виробничого адміністрування.
В 1964 році була опублікована фундаментальна праця Врума під назвою «Праця і мотивація», в 1965 році вийшла у світ його праця «Мотивація в управлінні». Обидві ці книжки виявилися виключно важливими для розвитку теорії і практики в сучасному менеджменті.
Врум вважає, що вивчення мотивації необхідно, коли досліджуються такі проблеми, як вибір сфери професійної діяльності, трудова мобільність, задоволеність роботою, забезпечення високих показників продуктивності.
В основу своєї теорії Врум поклав поняття вибору. Головна відмінність його теорії полягає в тому, що поведінка людей не може бути раз і назавжди обумовлено жорсткою структурою потреб, які у нього є. Людина здатна робити вибір серед величезної кількості альтернативних варіантів. Саме тому сам феномен вибору має величезне значення. Людина завжди буде вибирати ту стратегію дій, яка здатна дати йому максимальний результат. Обумовлене мотивацією поведінка індивіда є раціональним у тому плані, що він знаходить найбільш підходящі засоби, щоб домогтися поставлених цілей. Таким чином, практично всі дії людини є свідомо зробленим вибором.
Теорія мотивації Врума
Зміст теорії мотивації Врума полягає в тому, що через неї автор показує не сам механізм або його структуру, а процес, який приводить його в дію, тобто те, як у певних життєвих обставин людина приймає рішення, що впливають на його подальшу поведінку.
Якщо дії людини раціональні, значить, він розраховує на те, що вони обіцяють йому конкретні результати. Однак це не означає гарантованого досягнення мети або що людина врахував всі альтернативні варіанти поведінки і поінформований про будь-які можливі наслідки. Того, що людина розуміє мету або суть необхідного результату, ще не достатньо для інтерпретації його дій. Щоб спрогнозувати поведінку людини, необхідно бути в курсі не тільки його переваг і мотивів, а також знати й його переконання, що стосуються пріоритетного шляху досягнення необхідних результатів. Це є першою посилкою теорії Врума.
Друга ж посилка говорить про те, що в кожний момент часу людина буде вибирати з деякої кількості результатів, наприклад, X і Y або X, або Y, або ж йому буде без різниці, якого саме результату він доб’ється. І його вибір буде залежати від того, наскільки сильно його бажання і наскільки приваблива для нього мета.
Якщо X пріоритетніше Y, то людині буде вигідніше, наприклад, виконати X-обсяг роботи, щоб заробітна плата збільшилася до певного показника (за умови, що оплата праці — відрядна). У протилежній ситуації працювати краще і старанніше йому буде невигідно, оскільки наслідком максимальної продуктивності праці стане зниження рівня оплати – його колегам стане необхідно виконувати більший обсяг роботи за ту ж плату, внаслідок чого кращий працівник може втратити поваги товаришів. Звідси випливає, що пріоритетною метою для нього не стане X, а Y.
Щоб описати подібні переваги, а також виміряти їх, необхідно застосувати поняття валентності (суб’єктивної цінності). Це поняття має на увазі суб’єктивні оцінки, але не об’єктивні критерії. Мета, що володіє об’єктивною привабливістю, наприклад, підвищення показника матеріального рівня життя, може в конкретній ситуації для когось бути незначної, тобто людина вибере більш цікавої діяльності менший рівень доходу. Наявність більшої суб’єктивної цінності передбачає велику суб’єктивну значимість. Ця суб’єктивність, крім іншого, означає і індивідуальну цінність результату. Одним людям важливо самореалізуватися, іншим – зробити кар’єру, третім – приносити соціальну користь і т. д.
Чим вище показник корисності результату, тим більшою мірою він може використовуватися в якості інструменту задоволення потреб. Чим вище валентність результату (більше нуля, відповідно до інтерпретації Врума), тим більше цей результат кращий і тим більше зусиль докладе людина для його досягнення. Валентність низька (нижче нуля) означає небажаність результату і перевагу людини до того, щоб не досягати його. Нульова валентність означає байдужість людини по відношенню до результату.
Валентність являє собою не тільки суб’єктивне поняття, але також і ситуативне. Показник валентності залежимо і від зовнішніх і внутрішніх факторів. Наприклад, виконуючи певний обсяг роботи за зміну, людина розраховує отримати певну оплату, завдяки чому він зможе придбати необхідні йому товари. Чим більше буде оплата праці, тим більше товарів людина зможе купити, а значить, високий рівень доходу має для нього високий рівень валентності. Але якщо на ринку спостерігається ситуація товарного дефіциту, то рівень доходу може мати для працівника вже не такий високий рівень валентності.
Виходячи з вищесказаного, що валентність є показником ступеня привабливості та цінності якої-небудь мети. Але факт того, що людина бажає мати щось, ще зовсім не говорить про те, що він неодмінно стане вчиняти дії, які спрямовані на досягнення цього.
Якщо людина має вибір, то його дії будуть залежати від підштовхує його до них сили. Ця сила, яку називають мотиваційною силою, знаходиться в залежності, по-перше, від того, наскільки привабливий результат для людини, а по-друге, від того, наскільки дії, які він зробить, будуть успішними або ж необхідними. Багато чого також залежить і від подій, непідвладних контролю людини, адже в багатьох ситуаціях, де потрібно приймати рішення, присутній елемент ризику.
За припущеннями Врума, позитивний результат може бути передбачуваний лише з певною часткою ймовірності, іншими словами, людина оцінює і привабливість самого результату, і ймовірність того, що до нього приведуть дії, які він вживатиме. Ця суб’єктивна ймовірність називається очікуванням. Наприклад, виконавши певний обсяг роботи, людина очікує отримати 20% надбавки до заробітної плати. Однак надбавки може і не бути, або ж вона може бути менше очікуваної у разі, якщо в організації немає на це коштів або ж керівництво планує пустити кошти на інші цілі, з-за чого надбавка до заробітної плати знаходиться в кінці списку витрат організації.
Є також припущення, що суб’єктивна ймовірність отримання результату обумовлена життєвим досвідом людини. Наприклад, одне з досліджень показало тісний взаємозв’язок очікувань і продуктивності, причому, основне значення в цій взаємозв’язку мали результати колишньої продуктивності, і продуктивність працівника в минулому часі.
Очікування можна виміряти в проміжку від 0 до 1, як і будь-яку іншу величину, що характеризується ймовірністю. Чим ближче показник очікуваної ймовірності до 1, тим сильніше переконаність людини в тому, що його дії забезпечать необхідний результат. Якщо ж очікувана ймовірність дорівнює 0, то свої шанси людина розглядає як гранично низькі, будучи впевненим у тому, що ніякі дії не здатні привести його до необхідного результату.
Висновки
Мотиваційну силу, яка визначає вибір людини, Врум висловлює за допомогою наступного співвідношення: сила, яка спрямована на вчинення людиною конкретної дії є монотонно зростаючою функцією від суми добутків валентності результатів і сили, з якою очікується досягнення цих результатів при виконанні конкретних дій.
Позитивна мотивація з’являється в тому випадку, коли є очікування того, що конкретні дії дадуть бажаний результат, а негативна мотивація виникає, коли є очікування, що конкретні дії стануть причиною небажаних результатів.
Щоб передбачити поведінку людини, необхідно знання валентності для нього результатів на конкретний момент часу, а також рівень його переконаності в тому, що конкретні дії призведуть до необхідних результатів. Співвідношення цих величин і є тією силою, яка спонукає людину до вчинення чи не вчинення будь-яких дій.
Незважаючи на те, що теорія Врума має недоліки, які, за великим рахунком не принципові, її активно застосовували в трьох областях практичної діяльності: професійному виборі, задоволеності роботою і продуктивності праці. Завдяки отриманим досвідченим шляхом даними послідовники Віктора Врума змогли розробити деякі теоретичні моделі, які пояснюють мотивацію людей і їх поведінку в організації.
Теорія мотивації Віктора Врума вважається однією з базових у зарубіжному менеджменті. Більшість історичних курсів цієї науки посилаються саме на неї. Її активно застосовують на практиці, коли потрібно пояснити поведінку людей в організації.