Теорія мотивації Альдерфера

Теория мотивации Альдерфера

Вивченням мотивації діяльності людини протягом десятиліть займається величезна кількість дослідників по всьому світу. Адже мотивація є дуже важливим психофізіологічним процесом, який управляє поведінкою людини, визначає його спрямованість, стійкість, активність, організованість. Для більш кращого розуміння мотивації як психологічного феномена, що дозволяє людині задовольняти свої потреби, розроблені і продовжують розроблятися навіть окремі теорії, що називаються теоріями мотивації. І однією з найбільш молодих з них є теорія ERG мотивації Клейтона Альдерфера – психолога з Єльського університету.

Теорія ERG Альдерфера

При створенні своєї теорії Клейтон Альдерфер виходив, головним чином з того, що всі потреби людей можуть бути систематизовані в окремі групи, що може нагадати піраміду потреб Абрахама Маслоу. Тому, між іншим, їх дуже часто порівнюють. Але від піраміди Маслоу, теорія Альдерфера відрізняється тим, що, згідно з нею, існує лише три групи потреб (звідси, до речі, і назва теорії ERG):

  • Existence – потреби існування, до яких відносяться фізіологічні потреби і потреби в безпеці;
  • Relatedness – потреби зв’язку відображають соціальну природу людини. Сюди можна віднести прагнення людини займати якесь місце в навколишньому світі, потреба в самоствердженні, визнанні, наявність підлеглих або начальників, колег, ворогів, друзів, мати сім’ю і бути її частиною;
  • Growth – зростання потреби, до яких належать потреби людини, пов’язані з його прагненням розвиватися і особистісно зростати.

Можна сказати, що потреби існування складаються з двох груп потреб піраміди Маслоу: потреб безпеки, які проте не входить групова безпеку, і фізіологічних потреб.

В потребах зв’язку можна простежити взаємозв’язок з групами потреб належності і причетності. На думку Альдерфера, потреби зв’язку, як вже коротко згадувалося, відображають соціальну природу людей. З цієї причини до представленої групи потреб можна сміливо віднести деякі потреби визнання і самоствердження з піраміди Маслоу, тісно пов’язані з прагненням людей зайняти своє місце в навколишньому світі, а також ту групу потреб безпеки все тієї ж піраміди, яка відноситься саме до групової безпеки.

Що ж стосується потреб росту, то можна провести аналогію між ними і потреб у самовираженні, що відносяться до піраміді Маслоу. Але також сюди відносяться ті потреби у визнанні та самоствердженні, які ґрунтуються на прагненні людини до самовдосконалення, розвитку впевненості в собі і т. д.

Всі три групи потреб теорії Альдерфера розташовані в ієрархічному порядку, так само, як і в піраміді Маслоу. Але між обома цими теоріями є одна дуже важлива відмінність, яка полягає в тому, що, згідно піраміді Маслоу, рух від одних потреб до інших може відбуватися лише знизу вгору: наприклад, якщо задоволені потреби нижчого щабля, можна переходити до задоволення потреб вищого ступеня і т. д. А Альдерфер наполягає у своїй теорії на те, що рух може здійснюватися в обидві сторони – як вниз, так і вгору. Рух вгору відбувається тоді, коли не задоволені потреби нижчого щабля, а рух вниз – коли не задоволені потреби вищої сходинки.

Одночасно з цим, Клейтон Альдерфер говорить про те, що незадоволеність потреб вищого ступеня посилює незадоволеність потреб нижчому щаблі, з допомогою чого відбувається автоматичне перемикання уваги людини на потреби цього рівня. Приміром, якщо чоловік не зміг задовольнити свою потребу в особистісному зростанні, у нього активізуються потреби зв’язку, що являє собою процес регресії з верхнього щабля потреб на нижню.

Виходячи з теорії ERG, в ієрархії потреб відображається сходження від більш конкретизованих потреб до менш конкретизованим. Альдерфер вважає, що всякий раз, коли яка-небудь потреба не задовольняється, увагу людини переключається на задоволення більш конкретизованій потреби. І саме це низхідний рух обумовлює рух зверху вниз.

В теорії Альдерфера висхідний рух по щаблях потреб називається задоволенням потреб, а спадний рух визначається як процес фрустрації, тобто невдачею людини у своєму прагненні задовольнити потребу.

Завдяки наявності двох напрямків руху по східцях потреб, з’являються нові додаткові можливості для мотивації ідей в організації. Якщо, наприклад, фірма не володіє достатніми можливостями, щоб задовольнити потребу людини в рості, він, керуючись цим, може з більшим завзяттям і зацікавленістю переключитися на задоволення потреби зв’язку. І в цій ситуації фірма може надати цій людині можливість задовольнити таку потребу, за допомогою чого і збільшується її потенціал мотивації іншої людини.

Висновки

Враховуючи те, що теорія ERG Альдерфера з’явилася порівняно недавно (у 1972 році), вона не має достатньої кількості практичних підтверджень, що свідчать на користь її правильності. Але, незважаючи на це, знання цієї теорії та її основних положень представляє практичну користь для практики менеджменту, адже завдяки ній перед менеджерами відкриваються нові горизонти і перспективи в пошуку найбільш ефективних методик мотивації.

Слід також відзначити, що завдяки своїм простим формулюванням, теорія Альдерфера була визнана науковою спільнотою. Але багато в чому вона збігається з уже не раз згадуваної нами пірамідою потреб Маслоу. В обох цих системах існують різні категорії потреб і передбачається із взаємозв’язок, яку можна застосувати для вироблення особливих програм мотивації і заохочення поведінки людей в організаціях.

Цікаво ще й те, що самим Альдерфером потреби не визначаються в рамках єдиної ієрархічної системи – вчений говорить, що кожна з потреб може бути активна в будь-який момент часу. А деякі з них, наприклад, потреби в зростанні, взагалі можуть посилюватися у міру задоволення їх людиною.

Будь-яких досліджень, присвячених теорії Альдерфера, проводилося не так багато, як вона, цілком можливо, того заслуговує. Тим не менш, теорія ERG володіє рядом переваг, які були притаманні більш раннім змістовним теоріям мотивації, проте в ній немає тих обмежень, які були їм властиві. Незважаючи навіть на те, що результати проведених вченими досліджень в області людських потреб більше підходять до теорії Альдерфера, ніж до піраміди Маслоу, з боку дослідників сама теорія отримала лише обмежену підтримку. З цієї причини, підстав на те, щоб бачити в теорії Альдерфера альтернативу вже стала популярною і знайомої багатьом піраміді Маслоу сьогодні у нас дуже мало.