Теорій креативності сьогодні можна зустріти чимало – це і теорія Грехема Уоллеса, і ТРИЗ, та «Шість капелюхів» Едварда де Боно, і SCAMPER, і «Ментальні карти» Тоні Бьюзена і деякі інші. Але поряд з ними можна назвати ще одну дуже цікаву і досить молоду теорію – так звану, «Теорія інвестування», розроблену в 1985 році американським психологом, професором психології і президентом Американської психологічної асоціації Робертом Стернбергом.
«Теорія інвестування» Стернберга
Згідно думку Стернберга, креативним можна вважати людину, що прагне і здатного здійснювати покупку ідей за низькою ціною і їх «продаж» по високій. Під «купівлею» ідей тут слід розуміти розробку невідомих, непопулярних і невизнаних ідей, достовірну оцінку потенціалу їх розвитку та аналіз попиту. Креативна людина, незважаючи на спротив, несприйняття і нерозуміння навколишнього середовища, завжди буде ставити наголос на розвиток певних ідей, підвищення їх цінності і ціни і подальшу «продаж». І як тільки одна ідея буде успішно розвинена і буде підвищено її попит на ринку, він відразу ж буде братися за наступну нову або непопулярну ідею. Але звідси випливає наступна проблема – це генерація ідей.
На думку Роберта Стернберга, творчий потенціал людини не може бути реалізований у двох наступних ситуаціях (важливо сказати, що в представленому випадку Стернберг замінює прояв креативності на його оцінку і прийняття суспільством):
- Якщо ідеї висловлюються людиною передчасно
- Якщо ідеї не обговорюються протягом тривалого часу, внаслідок чого стають застарілими або очевидними
Згідно з ідеями вченого, творчі прояви людини можуть бути визначені за допомогою шести основних факторів:
- Інтелект людини як його здатність
- Знання людини
- Стиль мислення людини
- Індивідуальні риси людини
- Мотивація людини
- Зовнішня середовище, що оточує людину
Основою ж творчого мислення та креативності є інтелектуальна здатність. А якщо говорити більш конкретно, то певні складові інтелекту:
- Здатність до синтезу – незвичайне бачення проблем, подолання звичних, загальноприйнятих меж;
- Здатність до аналізу, вміння виявляти ідеї, які слід розвивати;
- Практична здатність – здатність до переконання людей в цінності конкретних ідей, іншими словами – вміння продавати.
Однак тут слід брати до уваги наступні положення: якщо у людини найбільше розвинута здатність до аналізу, його можна вважати прекрасним критиком, але аж ніяк не генератором ідей. Якщо занадто розвинена здатність до синтезу, людина буде генерувати безліч ідей, не підкріплених практичними дослідженнями або взагалі провальних. Якщо ж надмірно розвинута практична здатність, людина буде блискуче продавати будь-які ідеї, в тому числі навіть найбільш неефективні.
Знання також можуть впливати на креативність, та їх вплив може бути як позитивним, так і негативним. Людина завжди повинен чітко розуміти, чого конкретно він хоче досягти і що саме він буде для цього робити. Вихід за межі зони комфорту і максимальний прояв креативності неможливі без знання меж цієї самої зони комфорту. Поряд з цим, межі зони комфорту і усталені знання можуть впливати на світогляд людини обмежує вплив, не даючи йому можливості подивитися на проблему під новим кутом. Щоб творчий потенціал активізувався, людина повинна володіти незалежністю мислення, свободу від стереотипів і впливу навколишнього середовища. Креативна людина повинен уміти самостійно визначати проблеми, ставити перед собою завдання і здійснювати їхній рішення.
Виходячи з положень теорії Стернберга, креативність передбачає здатність людини до усвідомленого ризику, готовність до подолання перешкод, наявність стійкої внутрішньої мотивації та готовність до протистояння загальноприйнятих думок.
Крім того, будь-яка творчість неможлива без творчого середовища. Всі компоненти, які відповідають за творчий процес, знаходяться в постійній взаємодії один з одним, і сумарний ефект від такої взаємодії неможливо звести до впливу якогось одного компонента. Якщо відсутнє творче середовище, це може бути компенсовано високою мотивацією, взаємодія якої з інтелектом людини, багаторазово підвищує показник креативності.
«Теорія інвестування» Стернберга, звичайно ж, не є голослівною, а заснована на результатах практичних досліджень. В якості прикладу наведемо результати одного з таких.
Практичне обґрунтування
Нижче будуть наведені результати одного з досліджень, що проводилися Робертом Стернбергом і його командою. Дане дослідження було спрямоване на вивчення зв’язку креативності з інтелектом.
Для експерименту були відібрані 48 осіб, вік яких варіювався від 18 до 65 років. Кожному з них було необхідно створити по два твори, що належать до чотирьох різних жанрів: твору, рекламу, зображення і дослідження. Учасникам було запропоновано від 3 до 10 тем, з яких вони могли вибрати тільки дві.
Показник креативності по кожному з творів оцінювався за такими критеріями:
- Новизна
- Відповідність темі
- Естетична цінність
- Інтеграція непорівнянних елементів
- Техніка виконання
- Якість результату
Інтелектуальний потенціал випробовуваних вимірювався за допомогою тесту Кэттелла. Знання ж оцінювалися за допомогою біографічного опитувальника. Крім того, за опитувальником Майерс-Бріггс і опитувальником стилів мислення Стернберга-Вагнера проводилася оцінка стилю мислення, а тестами ACL і PRF оцінювалися особливості особистості.
Результати експерименту з оцінки креативності піддослідних виявилися дуже надійними. Узгодженість експертних оцінок по кожному з чотирьох жанрів варіювалася від 0,81 до 0,89, а середній показник узгодженості взагалі становив 0,92. Ступінь креативності піддослідних залежала від того, наскільки специфічною була предметна діяльність. Максимально взаємодіяли з творчою продуктивністю саме інтелектуальні здібності, а мінімально – особливості особистості.
«Синдром креативності»
На основі результатів експерименту, про який ми говорили вище, Стернберг зробив висновок про існування «Синдрому креативності». Для підтвердження цього вченим були проведені додаткові дослідження по виявленню того, яку роль аналітичні інтелектуальні здібності відіграють в загальній структурі креативності.
У процесі дослідження вимірювався вербальний, математичний і просторовий інтелект. Для експерименту були задіяні 199 студентів. Всіх їх розбили на дві великі групи – высококреативные і низкокреативные студенти. У коледжі, де вони проходили навчання, їм читався один і той же курс по психології, але в двох різних варіаціях – один курс був розрахований на стимулювання творчого мислення студентів, в іншій – навпаки, не стимулював його. У підсумку оцінювався результат, якого досягли студенти, в залежності від специфіки курсу і початкового показника їх креативності.
Результати виявилися більш ніж цікавими: ті студенти, які спочатку володіли високими показником креативності, в більшості випадків і набагато частіше висували власні ідеї, виявляли ініціативу щодо самостійної організації експериментів і пропонували всілякі гіпотези, якщо умови експериментів варіювалися. Кажучи інакше, студенти, які проходили навчання у творчих умовах, показали більш високі результати, ніж студенти, що володіли тією ж ступенем креативності, але навчалися у звичайних стандартних умовах.
Виходячи з цього, Стернберг вважає, що для активізації творчого потенціалу та креативності людини необхідно наявність відповідної творчої середовища.
Такі базові положення Теорії інвестування» Роберта Стернберга. А про те, наскільки представлена теорія відповідає дійсності, ви з легкістю можете судити, якщо, наприклад, проведете самостійний експеримент, в якому спробуєте проявити свої творчі здібності в умовах, що сприяють цьому, і в звичайних умовах. Швидше за все, отримані вами результати багато в чому збігаються з ідеями Стернберга.
Бажаємо вам успіхів у творчості!