Виходячи із заголовка статті, стає зрозуміло, що мова піде про роботу та ідеях Еміля Дюркгейма — французького філософа і соціолога, першого в світі професора соціології, родоначальника французької соціологічної школи, а також засновника і видавця журналу «Соціологічний щорічник», що випускався з 1886 по 1913 роки. Еміль Дюркгейм був викладачем в університетах Парижа, Бордо, а вся його діяльність послужила інституціалізації соціології у Франції.

Дюркгейм був продовжувачем ідей французького філософа Огюста Конта. Він поділяв точку зору про місці, займаному соціологією в системі наук, а також про те, що вона могла з’явитися ще в XIX столітті, коли людство усвідомило, що потребує самостійному управлінні соціальним життям. Дюркгейм активно позиціонував об’єкт соціології — соціальну реальність як незвідну до біопсихічної сутності людей, а предметом соціології він вважав соціальні факти, які можуть існувати поза людини і впливати на нього «примусове» вплив. Будучи основним теоретиком в області позитивистски спрямованої соціології, він розробив теорії соціології релігії, поділу праці, функціонального аналізу, соціальної згуртованості, соціального пізнання, соціального факту і навіть самогубства.

Соціальний факт

У всіх робота Дюркгейма в явній або неявній формі, але завжди згадується проблема соціального факту – саме він був основою всіх ідей дослідника. Згідно його уявленням, соціальні факти – це основа життя суспільства, але вони не можуть бути зведені ні до фізичних, ні психологічних, ні до економічних факторів реальності, і володіють своїми самостійними характеристиками. Головними їх ознаками є незалежна від людини об’єктивне існування і особлива «примусова сила», що надає на людину тиск.

Дюркгейм подразделял всі соціальні факти на:

  • Морфологічні представляють матеріальну основу суспільства, інтенсивність взаємодії між людьми, частоту контактів, особливості поселень тощо;
  • Духовна складові колективне свідомість.

І досліджував Дюркгейм, головним чином, роль у розвитку суспільства саме духовних соціальних фактів, приписуючи їм вирішальне значення.

Соціологізм

Теоретико-методологічна база концепції Дюркгейма представлена социологизмом – однієї з різновидів соціального реалізму. Виходячи з цього, вчений говорив, що над індивідом морально і фізично тяжіє суспільство. Людина ж є двоїстим істотою, в якому є індивідуальна частина, що йде корінням в організм і обмежувальна діяльність людини, і соціальна частина, що представляє реальність найвищого морального та інтелектуального порядку, тобто соціуму. Без соціуму, вважав Дюркгейм, не може бути ні політики, ні моралі, ні релігії, ні економічних інститутів. Дотримуючись ідеї социологизма, Дюркгейм пояснював соціальне – соціальним, а іншим факторам в житті соціуму приділяв менше уваги.

Соціальна згуртованість

Соціальна згуртованість – це ще один теоретико-методологічний принцип концепції Еміля Дюркгейма. Соціальної згуртованості відводиться головна роль в його ідеях про економічну влади соціуму, політичної влади, становлення релігійних форм, поділі праці. Чим вищий ступінь соціальної згуртованості, тим прогресивніша суспільство. А поділ праці – це природний процес, якому передує згода всіх членів суспільства. Та згоду на це може бути двох форм: воно може мати механічний або органічний характер.

Механічне згоду (солідарність) переважало у стародавньому суспільстві, де люди були соціально рівні, будь-яке «несистемне» поведінка жорстко обмежувалося, і жодна окрема людина не міг розвивати свою індивідуальність. А органічне згоду (солідарність) властиво сучасному суспільству. У цьому випадку соціальний обмін і його продукти обумовлені залежністю людей один від одного. Враховуючи, що кожна форма соціального згоди сама по собі недосконала, головна функція поділу праці – це інтегрування людей, забезпечення єдності соціальної системи та виховання почуття солідарності – найвищого морально принципу і універсальної цінності.

В умовах сьогодення, для того, щоб солідарність взагалі могла існувати і розвиватися, необхідно створення професійних корпорацій, які повинні виконувати безліч функцій, починаючи виробничими і закінчуючи моральними і культурними; виробляти і впроваджувати в життя все нові норми відносин між капіталом та працею, здатні розвивати особистість і долати соціальну кризу.

Релігія

Релігії в розвитку соціуму Дюркгейм також надавав велике значення. У всіх своїх роботах він пише, що релігія є єдиним продуктом розвитку соціуму. Вивчивши історію становлення релігій, від первісної до буржуазної, він зміг довести, що дійсним об’єктом будь-якого релігійного культу можна вважати соціум, а головними соціальними функціями цих культів – формування згуртованості і подання ідеалів, які стимулюють соціальний розвиток. Дюркгейм вважав, що релігія серйозно впливає на збереження моральних цінностей і становлення людини, а також на твердження позитивної солідарності. На підтвердження цього вчений доводив, що в суспільстві потрібна релігія, причому, не божественна, а соціальна.

Самогубство

Однак найбільшу популярність у світі прийшла до Дюркгейму після виходу його книги «Самогубство», в якій він відкидав думку про те, що основою самогубства служать виключно психологічні чинники, і доводив, що справжньою причиною є соціальна життя з її цінностями та нормами, і особливості соціальних зв’язків. Саме ж самогубство поділялось Дюркгеймом на три типи:

  • Егоїстичне – є особливим протестом людини проти соціальних норм і умов життя, створених соціальними групами (наприклад, сім’єю);
  • Альтруїстичне – причиною для нього служать переконання про те, що необхідно приносити себе в жертву кого/чого-небудь (наприклад, самоспалення після смерті близьких або смерть «за Батьківщину»);
  • Аномічне – являє собою протест проти діючих соціальних порядків (наприклад, фашизму, диктатури).

Вивчивши неймовірну кількість фактів, Дюркгейм зміг довести, наприклад, що влітку самогубств відбувається більше, ніж взимку; в містах – більше, ніж у селах; серед самотніх – більше, ніж серед сімейних і т. д. В даний час соціологи, які досліджують подібні проблеми, використовують у своїй діяльності методики і теорії, розроблені Дюркгеймом.

Соціологічна теорія та соціальна філософія

Соціологічна теорія та соціальна філософія, створені Дюркгеймом, ґрунтуються на категоріальному апараті. Завдяки його всебічної розробки були виділені такі категорії як «колективні уявлення», «суспільні протиріччя», «функція», «структура», «історична думка», «час», «суспільні класи», «простір» і т. д. А з причини того, що категорії являють собою концепти, вони є результатом колективної діяльності соціуму. Але акцентуючи увагу на суб’єктивному аспекті категорій, вчений не заперечував їх об’єктивного змісту.

Спадщина

Наполеглива праця і активна дослідницька діяльність дозволили Емілю Дюркгейму залишити після себе не тільки величезну літературну спадщину, але і унікальну соціологічну теорію, а також велику соціологічну школу. Заснована Емілем Дюркгеймом школа, яка групувалася, головним чином, навколо створеного і що випускається їм же журналу «Соціологічний щорічник», дуже успішно розвивала і поширювала вчення Дюркгейма навіть у Першу і Другу світові війни.

Всі учні Дюркгейма (Марсель Мосс, Моріс Хальбвакс, Селестін Бугле та інші) створювали кожен свій напрям у соціологічній науці, грунтуючись на теоріях свого вчителя. Ці вчені, а також їхні послідовники успішно захищали і продовжують захищати соціологічну теорію Еміля Дюркгейма від критики екзистенціалістів, марксистів і феноменологов.

Більш докладно ознайомитися з теоріями і концепціями Еміля Дюркгейма ви можете в його роботах «Елементи соціології», «Про поділ суспільної праці», «Правила соціологічного методу», «Самогубство», «Елементарні форми релігійного життя», «Соціологія і філософія» та інших.