Спотворення сприйняття та розуміння в процесі спілкування

При знайомстві з людиною в нашій психіці приходять в рух десятки самих різних механізмів, причому все це відбувається за секунди, тобто часом підсвідомо. Процес сприйняття співрозмовника дуже складний, в цій статті ми спробуємо з’ясувати головні моменти того, як людина приймає рішення про те, чи подобається йому партнер по спілкуванню.

У соціальній психології, сприйняття людини людиною – це процес побудови образу іншого, що розгортається при безпосередньому спілкуванні з нею. Він має особливі часові характеристики та включає в себе всі рівні психічного відображення.

Якщо говорити про свідомому сприйнятті, то в першу чергу людина звертає увагу на зовнішність співрозмовника: зачіску, очі, експресію і симетричність обличчя, виразні рухи тіла, інші особливості. Під час діалогу формуються уявлення про його здібностях, рисах характеру, емоційних станах, інтереси – все це дуже часто групується між собою.

Свідоме сприйняття формується з чотирьох складових, які застосовуються при оцінці сприйняття іншої людини:

• Емоційна: ми складаємо думку про людину, виходячи з його привабливості або непривабливості. Особливо важливо, комфортно з ним. Якщо так, то ми даємо йому позитивну оцінку.
• Аналітична: тут кожен елемент зовнішності сприймається як форма прояву властивості особистості. Неохайно одягнений і з бородою – програміст, носить окуляри – вчений чи ботанік.
• Соціально-асоціативна: ми приписуємо риси характеру й особливості особистості людини, виходячи з тієї соціальної групи, до якої він належить.
• Перцептивно-асоціативний: ми сприймаємо людину виходячи з його схожості з нашими знайомими або публічними особами (перша любов, ворог, відомий актор).

• Однак це всього лише свідоме сприйняття, а є ще неусвідомлені – от чому цей процес настільки складний. Про нього ми поговоримо пізніше.

  Варто також сказати, що ми самі хочемо певним чином виглядати в очах оточуючих і докладаємо до цього масу зусиль. Або хоча б хочемо зрозуміти, яке враження виробляємо. Це означає, що часто виникає ситуація, яку можна дати назву «я думаю про те, що він думає про те, що я думаю, що він думає».

  Цей процес може проходити на трьох рівнях (залежно від ситуації):

  • Я дивлюся на нього і бачу, що він дивиться на мене.
  • Я дивлюся на нього і, побачивши, що його очі спрямовані на мене, намагаюся уявити, яке я справляю враження.
  • Я дивлюся на нього і, побачивши, що його очі спрямовані на мене, намагаюся уявити, яке я справляю враження, а також те, як він уявляє собі враження, що я на нього виробляю.

  Можна прибрати самий складний рівень і виділити шість подібних фігур, які з’являються, коли участь у діалозі беруть умовні Ігор і Олександр:

  • реальний Олександр;
  • уявлення про Олександра самому собі;
  • подання Ігоря про Олександра;
  • реальний Ігор;
  • уявлення про Ігоря самому собі;
  • подання Олександра про Ігоря;

  Очевидно, що людський мозок не в змозі окремо і адекватно обробляти таку складну структуру, з-за чого в голові виникає повний хаос. Подібні багатоярусні подання здатні викликати невірні уявлення. Наприклад, будь-мімічний жест на обличчі співрозмовника може інтерпретуватися абсолютно неправильно і утруднить як комунікацію, так і отримання вірного враження про людину.

  Але якщо ви здатні уявити, що являє про вас інша людина – це тільки плюс, а аж ніяк не непотрібні ігри розуму. Так ви зможете зрозуміти, яким представляєтеся в очах людей і скоригувати свою поведінку. «Мені плювати на те, як мене сприймають інші», – неправильний підхід для людей, що прагнуть до усешной комунікації.

  Багато наші проблеми у спілкуванні, тим не менш, виникають через небажання поставити просте запитання: «Мені здається, чи ти сприймаєш мене так-то і так-то?». Зрозуміло, що відповідь ви можете отримати нещирий, проте з цього моменту ваш співрозмовник буде свідомо ставитися до свого сприймання, тому підвищується шанс на те, що вас будуть сприймати правильно.

  Установки сприйняття

  Ми досить часто помилково та спотворено сприймаємо особу, дії та поведінки інших людей. Буває так, що у нас немов відкриваються очі на справжню сутність людини, хоча, швидше за все, він завжди був таким, а ми лише дозволяли собі не помічати цього.

  Психологи вважають, що існує три типи установки на сприйняття іншої людини: позитивна, негативна і адекватна. При позитивній установці ми занадто переоцінюємо позитивні якості співрозмовника і даємо невеликий аванс, хоча насправді ведемо себе довірливо і не усвідомлюємо цього.

  При негативній установці ми схильні перебільшувати недоліки конкретної людини, а його гідності применшувати чи не брати в розрахунок. Тут ми маємо справу зі стереотипами, когнітивними спотвореннями і упередженням. Виникає недовірливість і підозрілість.

  Правильна установка – адекватна. У цьому випадку ми розуміємо, що немає суто чорного або білого, і оцінюємо як позитивні, так і негативні якості людини. Нам, швидше, цікава сама особистість і її унікальність.

  Інші психологи інакше розуміють термін «установка». На їх думку, соціальна установка – це неусвідомлена готовність людини певним звичним чином сприймати й оцінювати людей і реагувати заздалегідь сформованим чином без повного аналізу конкретної ситуації.

  Ці установки формуються під впливом:

  • особистого досвіду, який набувається у багаторазово повторюваних ситуаціях;
  • батьків, друзів, ЗМІ, оточення, соціальних норм, прийнятих у культурному середовищі.

  Дані установки мають три виміри:

  • Афективний вимір: позитивні чи негативні емоції, ставлення до конкретної людини або інформації.
  • Когнітивний вимір: переконання і думки, яких дотримується особа щодо якої-небудь особи або предмету.
  • Поведінковий вимір: готовність до певних реакцій поведінки, відповідним переконанням і переживанням людини.

  Дуже важливо те, як ми інтерпретуємо інформацію, яка проникає в наші органи чуття (в основному, візуальні) і мозок. Упередження та упереджене ставлення формуються саме на етапі інтерпретації, тому що до цього об’єктивний світ.

  Подія або людина в нашому житті самі по собі нічого не значать, але ми надаємо їм значення за допомогою інтерпретації. А вона, в свою чергу, залежить від безлічі факторів. Про зовнішніх ми поговорили, тепер обговоримо внутрішні.

  Всі наші установки приймають вигляд стереотипів і когнітивних спотворень. Почавши вести з ними запеклу боротьбу, ви навчитеся сприймати людей максимально об’єктивно і уникати багатьох помилок.

  Стереотипи і когнітивні спотворення

  Стереотип — це спрощене, часто викривлене, характерне для сфери повсякденної свідомості уявлення про який-небудь соціальній групі або окремій людині, належить до тієї чи іншої спільності.

  Виникають стереотипи з двох причин: ментальної ліні і недоліку інформації і часу. Приміром, у нас є кілька секунд для того, щоб або довіритися людині, або закритися від нього: ми використовуємо зовнішні, поверхневі характеристики, дивимося на його расу, стать і вік. Стереотипи, власне, і формують установки.

  Змінюють наше сприйняття також когнітивні спотворення. Це систематичні помилки в мисленні або шаблони відхилень у судженнях, які відбуваються в певних ситуаціях. Їх існування було підтверджене багатьма експериментами, так що це вже давно не теорія.

  Ми багато писали про когнітивні викривлення, тому зараз просто наведемо три типових прикладу:

  • Ефект первинності: перша почута чи побачена інформація про людину стає дуже суттєвою. Причому має значення, в якому настрої ви перебували.
  • Ефект новизни: коли мова заходить про вашому знайомому, визначальною інформацією в сприйнятті стає остання, нова. Будь-яка несподівана дія, нестандартний вчинок близьку людину змушують робити висновок про наявність певних особистісних рис, які були не помічені раніше.
  • Ефект Пігмаліона: ви отримуєте ту зворотний зв’язок від людини в процесі розмови, на яку розраховували. Хотіли замкнутого співрозмовника (або дуже боялися цього) – він з великою часткою ймовірності буде таким або ж буде сприйматися вами таким.

  Проаналізуйте свої думки на предмет наявності в них стереотипів і когнітивних спотворень. Для цього згадайте кілька останніх зустрічей з незнайомцями або знайомим. Будьте гранично відверті.

  Як бути об’єктивним?

  Ми дамо вам три поради, дотримуючись яких, ви зможете сприймати людину (або подія) більш адекватно і об’єктивно.

  • Більше спостерігайте і менше говоріть про висновки, до яких прийшли. Це два послідовних процесу і при цьому друга частина зовсім необов’язкова. Спостереження – це просто опис того, що ви почули і побачили, тоді як висновок – це наша інтерпретація, заснована на когнітивних спотвореннях, стереотипах і переконаннях.
  • При описі іншої людини менше користуйтеся словами «він» і «вона завжди», замість цього говорите «в більшій чи меншій мірі».
  • Більше описуйте, ніж оцінюйте. Не варто покладатися на чорно-біле мислення, де всі люди «погані» або «хороші», «добрі» або «злі».

  Якщо ви хочете спілкуватися з людьми і робити це максимально ефективно, вам потрібно бути об’єктивним, але крім цього – розуміти, як вас сприймають інші. Часом ми не можемо досягти згоди тільки з цієї причини, тому практикуйтеся, як можна частіше.

  Бажаємо вам удачі!

  Сподобалася стаття? Приєднуйтесь до наших спільнот у соцмережах або каналу в Telegram і не пропускайте вихід нових корисних матеріалів:
  TelegramВконтактеFacebook