Психологічна стійкість: як бути готовим до всього

Психологическая устойчивость: как быть готовым ко всему

Однією з найхарактерніших особливостей сучасного життя є не що інше, як підвищений вплив на людину стресових ситуацій. Вони, причаївшись, чекають його в будь-якій сфері життя і виражаються завжди по-різному. Це може бути непорозуміння в родині, затримка зарплати, конфлікт з негативно налаштованим продавцем у магазині, який зірвався контракт з партнером по бізнесу або ще якась плутанина. Але часом дивує зовсім не це, а те, що, потрапляючи у такі ситуації, одні люди моментально піддаються впливу емоцій: вступають в резонанс зі стресовою ситуацією, переживають, нервують, у них псується настрій і т. д. А інші, опинившись в подібних (і навіть в гірших) умовах, наче вже давно готові до подібного розвитку подій: сприймають все легко і не напружуються, зберігають самовладання, залишаються, якщо вже не в позитивному, то хоча б в нейтральному стані. В чому ж полягає різниця між тими і іншими? Сьогодні ми поговоримо про одну з психологічних характеристик людини – психологічної стійкості.

Психологічна стійкість

Психологічна стійкість являє собою процес збереження найбільш оптимального режиму роботи психіки людини в умовах постійно мінливих обставин і їх стресового впливу. Цікаво те, що це властивість особистості формується у людини в процесі його розвитку і не є генетично обумовленим. Воно залежить від таких факторів як нервова система людини, його виховання, досвід, рівень розвитку і т. д. Це означає, що, приміром, якщо людина, як кажуть, «пройшов через багато чого», то її психіка буде набагато стійкіше психіки того, хто ріс, «тримаючись за мамину спідницю». Але і це ще не остаточний показник, оскільки людина, постійно піддавався стресових впливів, буде болісно реагувати на кожну проблему, адже його нерви добряче розхиталися з часом. Це – дві сторони однієї медалі.

До того ж, психологічна стійкість – це не стовідсоткова гарантія стійкості взагалі до всього. Психологічна стійкість є скоріше гнучкістю психіки людини, ніж непохитністю і стабільністю його нервової системи. А основоположною характеристикою психологічної стійкості є саме мобільність психіки в постійно мінливих умовах. Психологічна стійкість так само, як і нестійкість, завжди «працює» за схемою.

Схема роботи психологічної стійкості/нестійкості

Психологічна стійкість: спочатку з’являється завдання, що породжує мотив, що спричиняє виконання певних дій, спрямованих на його реалізацію. Потім усвідомлюється труднощі, викликає негативний емоційний стан. Після відбувається пошук способу подолання цієї труднощі, внаслідок чого відбувається зниження рівня негативних емоцій і поліпшення психічного стану.

Психологічна нестійкість: спочатку з’являється завдання, що породжує мотив, що спричиняє виконання певних дій, спрямованих на його реалізацію. Потім усвідомлюється труднощі, викликає негативний емоційний стан. Після відбувається хаотичний пошук способу подолання цієї труднощі, що викликають її посилення, внаслідок чого відбувається зростання рівня негативних емоцій і погіршення психічного стану.

Основними причинами схильність до стресових станів є відсутність дієвих способів подолання складних ситуацій і відчуття особистісної загрози. Психічно нестійкі люди часто володіють такою особливістю: хаотичне поводження викликає стресовий стан і посилює його, а цей стан, в свою чергу, привносить ще більше хаосу у внутрішній світ людини, результатом чого є відчуття повної безпорадності щодо складних ситуацій і своєї власної поведінки. Таким чином, напрошується висновок, що психологічна стійкість – це, в першу чергу, самоконтроль.

Важливо пам’ятати і про те, що стресові ситуації ніколи не вдасться повністю виключити з життя, оскільки вони є її повноцінною складовою. І метою будь-якої людини має бути не позбавлення від цих ситуацій, а виховання і культивування в собі саме психологічної стійкості до них.

Підвищення психологічної стійкості

Основним законом підвищення психологічної стійкості є прийняття того факту, що якщо людина не здатна змінити обставини, то він в силах змінити своє ставлення до них. В якості прикладу можна навести ситуацію з лающей собакою: йдучи по вулиці і бачить неподалік гавкаючого на кого-то собаку, ви навряд чи будете дратуватися з цього приводу, а просто спокійно продовжити свій шлях, занурені у свої думки, вірно? Так і зі складними ситуаціями: їх потрібно сприймати не як щось, що відбувається на шкоду особисто вам, але як що-то просто має місце бути. Як тільки людина дозволяє подіями йти своєю чергою, не загострюючи на них своєї уваги і не реагуючи емоційно, вони так і проходять – своєю чергою; проходять повз вас. Якщо ж людина починає до всього «чіплятися», то і це починає «чіплятися» за нього. Якщо ви побіжите кричати і всіляко ображати гавкаючого пса, то ймовірність того, що ви станете об’єктом її пильної уваги, істотно збільшується. Звичайно, це лише один із способів. І він не є універсальним.

На підвищення психологічної стійкості безпосередньо впливають умови, в яких живе людина. Наприклад, якщо людина від природи володіє реактивним типом нервової діяльності, тобто йому по душі інтенсивний спосіб життя, часта зміна обстановки, підвищена активність і т. п., то, швидше за все, йому не буде комфортно жити в маленькому містечку або сидіти на одному місці в офісі без можливості виплеснути свою енергію. Щоб психіка людини була більш стійкою, потрібно щоб образ його життя відповідав його природних схильностей.

Систематична розвантаження нервової системи – ще один спосіб підвищити свою психологічну стійкість. Постійний тиск і заняття чим-то не зовсім коханим (що є, до речі сказати, яскравою особливістю роботи багатьох людей) роблять украй негативний вплив на психіку людини. Від цього він стає дратівливим, нервовим, постійно втомленим. Вплинути на це може тільки повноцінний відпочинок. Потрібно регулярно приділяти час заняття улюбленими справами, поїздок за місто, розслабленому читання книг, загалом, заняття всім тим, що насправді хочеться робити. Чи можна взагалі нічого не робити – просто відпочивати і знімати напругу.

На психологічній стійкості дуже добре позначається виховання людиною в собі філософського ставлення до життя. Психічне здоров’я людини тісно взаємопов’язане з такими якостями особистості, як гумор, позитивне мислення, вміння посміятися над собою, самокритичність. Тільки якщо людина може подивитися на події, що відбуваються і на себе самого без зайвої серйозності, не вважаючи себе «центром Всесвіту» і тим, кому життя або хтось інший щось винні, тільки тоді все, що відбувається, не буде здаватися таким болючим і перестане постійно зачіпати за живе.

Ще одним ефективним методом для формування психологічної стійкості є позитивний образ самого себе. Тут мається на увазі, що людина має культивувати в собі позитивне ставлення до своєї особистості, приймати себе таким, який він є, бути для самого себе позитивним і позитивним персонажем. Але потрібно бути обережним і не перейти межу, яка призводить до саможалению і сприйняттю світу з позиції жертви, інакше психологічна нестійкість тільки посилиться.

У безпосередній близькості з позитивним образом самого себе знаходиться внутрішня цілісність людини. Це питання варте написання окремої книги, але, якщо коротко, людина повинна, по-перше, жити в гармонії з самим собою, своїми принципами, переконаннями і світоглядом. По-друге, він повинен займатися тим, що йому до душі: робота, спорт, відпочинок, спілкування – все повинно бути в максимальній відповідності з баченням людини. По-третє, він повинен прагнути до саморозвитку і духовного самовдосконалення, т. к. це надає пряме конструктивне вплив, як на особу, так і на його життя.

Якщо задатися питанням формування психологічної стійкості більш детально, то можна відзначити, що людина повинна звертати увагу на такі складові свого життя:

  • Соціальне середовище і найближче оточення
  • Самооцінка і ставлення до самого себе
  • Самореалізація та самовираження
  • Незалежність і самодостатність
  • Відповідність між собою-справжнім і собою-бажаним
  • Віра і духовність
  • Наявність позитивних емоцій
  • Наявність сенсу життя і цілеспрямованість і т. д. і т. п.

Природно, що тут перераховано лише частина тих чинників, які позитивно впливають на психологічну стійкість. Наявність і розвиток їх в життя будь-якою людиною буде впливати на його світосприйняття, поведінку, розвиток, діяльність, психічний стан і настрій. Відсутність же їх, навпаки, має прямо протилежний вплив і сприяє психологічної нестійкості.

Звичайно, щоб навчитися все це підтримувати, потрібно цілеспрямовано активізувати кожну структуру своєї особистості і завжди пам’ятати про свою мету – розвиток психологічної стійкості. Однак, незважаючи на всю позірну складність цього процесу, він має неоціненне практичне значення, оскільки саме психологічна стійкість здатна надати будь-якій людині стан задоволеності життям і відчуття гармонії, нормалізувати психіку і підвищити працездатність, подарувати нові стимули, спокій і здатність стати цілісною і сильною особистістю.

Напишіть в коментарях про те, як ви підвищуєте свою психологічну стійкість, що допомагає вам бути в позитивному настрої, і що ви робите в тих випадках, коли здається, що все йде не так. Ми будемо раді дізнатися ваші думки з цього приводу!