Вік Всесвіту, який обчислюється мільярдами років, а також величезну кількість зірок, що знаходяться в ній, мимоволі наводять на думку про те, що земна цивілізація далеко не єдина, і неодмінно повинні існувати позаземні форми життя.
Саме на цю тему в далекому 1950 році за ленчем у кафетерії обсерваторії в Лос-Аламосі (штат Нью-Мексико, США) розмовляв італійський фізик Енріко Фермі зі своїми колегами. Уважно вислухавши їх доводи і міркування з приводу того, що галактика наповнена безліччю високорозвинених цивілізацій, він, трохи подумавши, поставив свій знаменитий питання: «Ну і де ж вони в такому випадку?». І це питання згодом дістав назву парадоксу Фермі.
Про парадокс Фермі
Якщо дати цьому терміну більш конкретне визначення, то можна сказати, що парадокс Фермі являє собою видиме протиріччя між високим відсотком вірогідності існування цивілізацій позаземного походження і практично повною відсутністю доказів, що свідчать про будь-які контакти з інопланетянами. Енріко Фермі цікавився: чому, якщо позаземні цивілізації існують, то досі (на той час) не було виявлено жодних їх ознак, таких, наприклад, як космічні кораблі, зонди, розвідувальні апарати або які-небудь радіопередачі? Адже за мільярди років, протягом яких існує Всесвіт, вони неодмінно повинні були б з’явитися і проявитися.
Вчені підрахували, що наша Галактика «Чумацький Шлях» становить у поперечнику приблизно 100 тисяч світлових років. І якщо допустити, що в ній є хоча б одна цивілізація, технологічний розвиток якої дозволяє пересуватися в просторі між зірками зі швидкістю хоча б в 1000 разів меншій швидкості світла, то за 100 мільйонів років ця цивілізація могла б поширитися вже по всьому Чумацькому Шляху. Але чому ж і по сей день людство нікого не зустріла?
Думки вчених з приводу позаземного життя
З того моменту, як Фермі задав своє питання, пройшло вже більше 60 років. І за цей час відповісти на це питання намагалися по-різному. Одні говорили, що інопланетяни вже давно побували на Землі, а люди є їх нащадками, інші стверджували і продовжують стверджувати, що людина як вид самотній не тільки у своїй галактиці, але і у всій Всесвіту взагалі. Однак не так давно була запропонована ще одна цікава гіпотеза, в якій йдеться про те, що будь-яка галактика час від часу проходить через процес так званої «стерилізації». Ця гіпотеза була висловлена американським астрофізиком Джеймсом Эннисом в його статті для «Журналу Британського міжпланетного товариства».
Енніс стверджує, що згадана «стерилізація» відбувається за рахунок надпотужного спалахи гамма-променів, що служить причиною того, що багато цивілізації просто не встигають вийти в дальній Космос, т. к. гинуть. Ці потужні гамма-сплески виникають, по всій видимості, з-за того, що в просторі стикаються Чорні діри і нейтронні зірки. При зіткненнях за лічені секунди відбувається вивільнення такої кількості енергії, яке можна порівняти лише з випромінюваннями наднової зірки в протягом декількох тижнів. І ці зіткнення і спалахи відбуваються приблизно кожні 100 мільйонів років у всіх галактиках.
Згідно з твердженням цього вченого, одна така гамма-спалах здатна знищити у всій галактиці будь-які прояви життя, крім тих, що є одними з найбільш примітивних і живуть під багатокілометровою товщею води. Джеймс Енніс каже, що якби подібна спалах відбувся зараз в самому центрі Чумацького Шляху, то навіть на нашій планеті, розташованій далеко від центру галактики в Сонячній системі, за одну мить зникла б вся наземна життя. Деякі теорії також говорять і про те, що раніше спалахи відбувалися з більшою регулярністю – раз у кілька мільйонів років. Якщо це стосується до нашої галактики, то будь-яка позаземна, але така ж молода за космічними мірками цивілізація ще просто не встигла створити засоби для пересування між зірками або ж дістатися до Сонячної системи.
Але у гіпотези Джеймса Энниса є як прихильники, так і противники. Наприклад, Пол Девіс – фізик з Англії посилається на те, що тривалість гамма спалаху — всього лише кілька секунд, а значить, вона може знищити життя тільки на тій стороні планети, яка знаходиться під прямим впливом гамма-променів. Енніс ж, у свою чергу, спростовує цю заяву тим, що на «облученнной» стороні планети не залишиться жодного сліду від озонового шару, що вкрай негативно і руйнівно позначиться на планеті в цілому.
Але райдужні прогнози Энниса говорять про те, що гамма-сплесків не було вже дуже давно. Тому є ймовірність того, що в даний час кілька цивілізацій знаходяться в процесі свого поширення по нашій галактиці, що говорить про перспективу можливого швидкого контакту.
В цей же час, дослідники з німецького Інституту астрофізики в Гархінге, вивчаючи опади з морського дна, виявили в них деяку частку ізотопу Fe-60, що виникає, головним чином, в результаті вибуху зірок. Найбільша кількість цього елементу зосереджено в шарах землі, вік яких сягає від 4 до 6 мільйонів років. І з цього випливає висновок, що десь 5 мільйонів років назад на відстані приблизно в 90 світлових років від Сонячної системи, що не дуже далеко, вибухнула наднова зірка. Завдяки цій спалаху на небосхилі нашої планети можна було спостерігати зірку, сяйво якої було в 10 разів яскравіше сяйва Місяця. А після того як вона згасла, ще близько тисячі років можна було розрізнити залишки вибуху — світиться хмара, розміри якого в 20 разів перевищували розміри Місяця. Вибух стався не на такій близькій відстані, щоб викликати глобальне вимирання організмів на Землі. І вплив цього вибуху не володіло таким енергетичним потенціалом, про який стверджує Енніс. Щоб знайти докази своєї гіпотези, німецькі вчені зараз намагаються знайти в тих же породах землі Pu-244, який, аналогічно Fe-60, виникає при подібних вибухах.
Західні вчені, які займаються подібними дослідженнями, схиляються до ще однієї точки зору щодо існування позаземного і земного життя. Вони вважають, що планета Земля – це унікальна точка Всесвіту, оскільки розташовується на достатній відстані від космічних катаклізмів, які практично кожні 12 годин вражають галактики самих неймовірних масштабів. За їх словами, весь Всесвіт, крім кількох ізольованих ділянок, пронизана перманентним гамма-випромінюванням, що виникають у результаті вибухів нейтронних зірок. Крім того, встановлено, що кожен рік відбувається близько 600 схожих вибухів, що володіють таким потужним випромінюванням, що на відстані в сотні світлових років від епіцентрів не здатна вижити ні одна форма життя. Земля ж розташовується на безпечній відстані від потенційно небезпечних нейтронних зірок, однак всесвітні катаклізми не обійшли стороною і її: вчені вважають, що за минулі 500 мільйонів років існування на нашій планеті життя, в результаті космічних катастроф вона була практично повністю стерта з лиця Землі як мінімум 5 разів!
Коротке резюме
Такі думки різних вчених на тему можливості існування позаземних форм життя. Вірна або помилкова була позиція Енріко Фермі дізнатися нам зараз, на жаль (а може й на щастя) не дано. Одні люди постійно наводять докази існування інопланетян, показують знімки і відео їх літальних апаратів, повідомляють про контакти різного ступеня і т. п. Інші, хоч і допускають існування життя поза Землі, все ж наводять низку висновків на користь того, що із-за нестабільності космічної активності в інших галактиках і Всесвіту таке життя просто неможлива. Треті ж схиляються до того, що Фермі багато чого не враховував, і з нетерпінням чекають, коли ж людство зустріне своїх інопланетних братів. Як би те ні було, таємниця залишається таємницею, а парадокс Фермі можна доводити і спростовувати нескінченно. Але чи має це сенс?
Для тих, хто бажає більш детально заглибитись у вивчення питання про парадокс Фермі та інших цікавих теоріях та гіпотезах, ми пропонуємо пошукати інформацію на тему гіпотези унікальної Землі, рівняння Дрейка, гіпотези зоопарку та інших. Можливо, у вас самих з’явиться якась своя гіпотеза.