Основні проблеми організації дистанційної форми навчання

Основные проблемы организации дистанционной формы обучения

Сьогодні мені хотілося б торкнутися дуже важливу на сьогоднішній день тему дистанційної освіти та виявити проблеми, пов’язані з ефективною реалізацією даної задачі від рівня державних проектів до учня.

Традиційно, почнемо з визначення: що ж ми маємо на увазі, коли говоримо про дистанційну освіту?

«Дистанційна освіта — це термін, які використовують стосовно до широкого спектру освітніх програм і курсів, починаючи від курсів підвищення кваліфікації, що не мають акредитації, закінчуючи акредитованими програмами вищої освіти, які реалізують можливість тісного спілкування студентів зі своїми викладачами та однокурсниками, як це відбувається очному навчанні. Для того, щоб забезпечити ефективну взаємодію, при дистанційному навчанні використовується цілий набір інструментів, включаючи інтерактивні комп’ютерні програми, інтернет, електронну пошту.»

В даний момент суспільство звернуло увагу на наявну необхідність безперервного навчання людини протягом усього його трудового життя. Розвиток технологій йде семимильними кроками, і для того, щоб володіти всіма сучасними досягненнями науки необхідно постійно вчитися. З часом ця потреба стає все більш важко здійсненна: так, враховуючи темп життя в мегаполісах, може просто не вистачати часу дістатися до навчального закладу. Саме з урахуванням потреб і проблем людини 21 століття дистанційна освіта стає одним із засобів для отримання знань з будь-якого місця в будь-який час. Однак, варто пам’ятати, що ефективність і результативність здобутої освіти залежить не тільки від сили волі і бажання учня.

Ефективність дистанційного навчання напряму залежить від тих викладачів, хто веде роботу з учнями в інтернеті. Це повинні бути викладачі з всебічною підготовкою: професіонали у своїй галузі, які володіють сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, психологічно готові до роботи з учнями в новій навчально-пізнавальної мережевому середовищі. На жаль, в Росії цілеспрямовано не ведеться підготовка такого рівня фахівців. Інша проблема — інфраструктура інформаційного забезпечення студента в мережах. Питання про те, якою повинна бути структура і композиція навчального матеріалу залишається відкритим. Поряд з цим ставиться питання про умови доступу до курсів дистанційного навчання, у тому числі і з питань оплати. Не вирішено так само питання організації та проведення оцінювання знань «дистанційних» учнів. Для його вирішення необхідно створення нормативно-правової бази оцінки знань учнів.

Не варто також забувати про такий підступної речі, яка знайома всім, хто хоч раз мав справу з такими завданнями, які можна було зробити в будь-який слушний час» — я називаю її «time trap», або пастка часу. Підступність її полягає в тому, що практично будь-яка людина, маючи в запасі необмежену кількість часу на одну задачу, зробить її набагато пізніше запланованого періоду, або не зробить зовсім. Цим феноменом пояснюються жарти про студента, який вирішив почати вчитися за день до іспиту, або про те, що маючи смартфони, в кожному з яких є доступ до величезної кількості накопиченої людством інформації (бери і вчись!), люди воліють грати в пасьянс або ферму.

Зрозуміло, ніхто не заперечує, що будь-якій людині час від часу потрібен відпочинок. Але без внутрішньої самодисципліни він перетворюється в застій і деградацію. Саме цим пояснюють скептицизм тих аналітиків, які заперечують можливий корисний ефект від програм дистанційного навчання для школярів та дітей, оскільки ті поки що не в змозі контролювати і приймати вольові раціональні рішення самостійно, без контролю вчителя або батьків.

Що ж стосується дистанційних освітніх програм для підвищення кваліфікації (мається як мінімум одну вищу освіту), коли людина знає, що для збереження свого робочого місця і для підтримки якості виконання своєї роботи йому потрібні ці знання, ефективність очевидна, і такі програми вже успішно проходять.

В цілому, реалізація концепції безперервного навчання є пріоритетним як на федеральному рівні, так і на рівні регіонів для поліпшення якості кадрового резерву та показника освітніх програм – показник, що входить в список для складання рейтингу інноваційної та інвестиційної активності, на який звертають увагу іноземні інвестори для зниження ризику при вкладенні своїх активів.