У пропонованій вашій увазі статті ми поговоримо на дуже актуальну тему, яка хвилює уми багатьох людей – це використання людиною свого мозку. Вже протягом досить тривалого часу існує думка, що людина використовує свій мозок лише на 10%. Проте в наш час ця думка була спростована багатьма дослідниками, завдяки чому воно перейшло в розряд так званих міфів.
Говорячи про цьому міфі більш конкретно, можна сказати, що думки з приводу 10% різняться: одні вчені схиляються до того, що людина використовує мозок не 10%, а на 7%, інші кажуть, що звичайні люди використовують мозок взагалі тільки 5%, а 10% — тільки генії, такі як, наприклад, Альберт Ейнштейн. Є також гіпотеза, що якимось чином людина може підвищити показники використання свого мозку. Але як би то не було, в даний час відсоток використання мозку, згідно з міфом, мізерно малий у порівнянні з усіма його можливостями.
В якості однієї з версій походження цього міфу наводяться результати роботи двох філософів – Вільяма Джеймса і Бориса Сайдиса. В далекому 1890 році вони розробляли теорію прискореного розвитку дитини. Випробовуваним був син Бориса Сайдиса Вільям Сайдис. В результаті їх роботи рівень IQ вундеркінда досяг максимального показника 250-300. Сам же Вільям заявляв, що люди використовують потенціал свого мозку по мінімуму, а професор Джеймс говорив, що цей мінімум як раз і становить 10%.
Є і друга версія походження міфу – це непорозуміння або невірне трактування проводилися на рубежі XIX-XX століть нейробіологічних досліджень. Так, наприклад, функції великої кількості відділів головного мозку настільки складні для вивчення і розуміння, що наслідки будь-яких пошкоджень неочевидні, що значно ускладнювало розуміння вченими їх призначення. Професор психології Джеймс Калат відзначає, що вже в першій половині XX століття нейробиологам були відомі особливі «локальні» нейрони, але їх функції були невідомі. Це також могло послужити причиною для виникнення розглянутого нами міфу про 10%.
Навіть у наші дні, коли технології і наука досягли найвищого рівня, а функції багатьох відділів мозку достатньо вивчені, залишаються загадкою деякі особливості взаємодії клітин, що призводить до розладів і складного поведінки. Найбільш важким для розуміння є питання того, як завдяки спільній роботі відділів мозку формується свідомість. Ніякої єдиний центр свідомої діяльності ще не визначений, тому вчені уми і схиляються до думки, що свідомість – це результат спільної роботи всіх відділів.
Переходячи до питання про розвиток інтелекту, варто зауважити, що за допомогою певних вправ його дійсно можна розвинути, але ідея про частковому використанні мозку не має серйозних підстав. Тут треба ще раз зауважити, що представлені міркування засновані на думці вчених, які спростовують ідею про 10%, і можуть відрізнятися від думки як її прихильників, так і самого автора цієї статті. Так от: згідно з останніми даними, всі частини мозку відповідають за виконання своїх функцій, і досі не було знайдено ні однієї такої частини, яка не відповідала б ні за що. До того ж, позитронно-емісійні дослідження та магнітно-резонансна томографія показали, що навіть у стані сну всі області мозку активні, а неактивні ділянки можуть бути тільки в разі серйозних пошкоджень.
Тепер же можна поговорити безпосередньо про спростування міфу про 10% використання мозку. Американський нейробіолог Баррі Гордон, наприклад, заявив, що міф від 10% є помилковим і абсурдним. На доказ цього він наводить кілька причин. По-перше, якщо пошкоджені невикористовувані частини мозку, отже, і діяльність його не повинна порушуватися, але навіть невелике пошкодження викликає порушення в роботі. По-друге, функціонування мозку – це дуже енергозатратний процес, значить, ті 90% мозку, які не використовуються людиною, з часом просто зникли б – мозок би став менше. По-третє, за допомогою томографії вдалося виявити, що неактивні ділянки мозку з’являються лише в результаті його пошкоджень. І, по-четверте, як уже було сказано, кожен відділ мозку виконує свою функцію, а не робочого» відділу просто не було знайдено.
Нейробіолог і психолог Баррі Бейерштейен, в свою чергу, також наводить ряд аргументів, які спростовують міф про 10%.
- Вивчення ушкоджень головного мозку показали, що навіть найменші травми здатні привести до серйозних наслідків. З цього випливає висновок, що неактивних зон мозку бути просто не може, оскільки в іншому випадку пошкодження ніяк би на мозкової діяльності не позначалися.
- Т. к. мозок вимагає величезної кількості кисню і майже 20% всієї енергії, що знаходиться у розпорядженні людини, то у випадку з «вільними» 90% мозку в процесі еволюції перевага була на боці тих, у кого найменший, але найбільш ефективний мозок. Інші особини просто не змогли б витримати умов природного відбору. Та й сам мозок такого розміру, якого він є зараз, не зміг би сформуватися, адже в ньому не було б ніякої потреби.
- Замість того щоб являти собою одну єдину масу, мозок поділяється на відділи, кожен з яких відповідає за свої функції. І знову йдеться про те, що довгі роки вивчення людського мозку, його відділів та їх функцій не виявили жодних ознак наявності відділу, який би не діяв.
- Сучасні наукові розробки дозволяють вченим реєструвати особливості діяльності окремих нейронів і спостерігати за тим, як відбувається процес життєдіяльності однієї клітини. І якщо б 90% мозку перебувало б у стані бездіяльності, то апарати, за допомогою яких проводяться спостереження, відразу б це зафіксували.
- У клітин мозку є така особливість: якщо вони довгий час не використовуються, то відбувається їх поступове виродження. Це означає, що якщо б людина використовувала лише 10% свого мозку, то при розтині мозку практично будь-якого дорослої людини можна було б зафіксувати масштабне виродження його невикористаних клітин.
- Мозок великого розміру вимагає і черепа, який би йому відповідав. А наявність великого черепа істотно збільшує ймовірність смерті при народженні. Відповідно, якщо б 90% мозку були не потрібні, то в процесі еволюції череп людини поступово ставав би менше, оскільки мозок мав би зменшитися в розмірах.
Незважаючи на велику кількість противників міфу про використання людиною 10% потенціалу свого мозку, ця тема знайшла та продовжує знаходити своє відображення в сучасній культурі. Ідея про мінімальному використанні головного органу ЦНС послужила основою кількох художніх фільмів: «Газонокосильщик» (1992 рік), «Області пітьми» (2011 рік), серіал «Кайл XY» (2006-2009 роки), а також лягла в основу оповідання Айзека Азімова «Щоб ми не пам’ятали» (1982 рік). Але найбільшу популярність здобув гучний фільм Люка Бессона, який вийшов в 2014 році, під назвою «Люсі», зі Скарлетт Йоханссон у головній ролі. Завдяки можливостям сучасної комп’ютерної техніки у фільмі в найдрібніших подробицях описана робота мозку при збільшенні людиною відсотків його використання.
Грунтуючись на вищевикладеному, можна зробити висновок, що є як противники міфу про 10%, так і його прихильники. Чию позицію займете ви – вибирати особисто вам. Але в будь-якому випадку варто задуматися про те, що суто науковий підхід завжди був схильний до спростування всього незрозумілого: телепатія, телекінез, псіхокінез і інші психічні здібності; усвідомлені сновидіння і вихід астрального тіла; шаманські подорожі в нижні світи і на інші планети – все це сприймається багатьма вченими з усмішкою і скепсисом на обличчі.
Можна, звичайно, оцінювати все з позиції взаємодії нейронів і синапсів, і шукати таємницю виникнення людської свідомості в хімічних реакціях і будову атомів клітин. Але як же все-таки стає приємно від думки про те, що є якась таємниця в людській істоті. І нехай її не вдається розкрити, а всілякі прилади і датчики говорять про її неможливості. Напевно, так і повинно бути, адже це можна лише відчути на своєму власному досвіді, тільки переживши самому. Це ж стосується і наших 10%. Нам не дано зараз дізнатися, як все відбувається насправді. Але одне ясно точно: якщо 90% мозку ми дійсно не використовуємо, то у нас в руках найцінніший з скарбів – величезний потенціал для саморозвитку і розкриття своїх здібностей!
А що думаєте з цього приводу ви, наші шановні читачі? Як ви ставитеся до легенди/міфу про 10% використання людиною свого мозку?