Двофакторна теорія мотивації Герцберга

Двухфакторная теория мотивации Герцберга

Для вивчення мотивації людини протягом останніх десятиліть вчені розробили чимало різних теорій мотивації, які оцінюють фактори, які чинять на неї вплив. Здебільшого вони концентруються на аналізі потреб та їх вплив на мотивацію, описують їх структуру і зміст. Всі вони створені для того щоб зрозуміти, що мотивує людей до діяльності.

В наших попередніх матеріалах ми вже описували деякі з цих теорій. Сьогодні ми продовжимо цю тему і поговоримо про двофакторної теорії мотивації Фредеріка Герцберга – американського соціального психолога, який спеціалізувався на проблемах праці і діяльності компаній, і який став однією з найвпливовіших особистостей в області управління бізнесом.

Двофакторна теорія мотивації Герцберга

Двофакторна теорія мотивації Герцберга була розроблена в 1959 році Фредеріком Герцбергом та його колегами – їх метою було з’ясувати підстави задоволеності і незадоволеності людини діяльністю, а також виявити причини підвищення і зниження продуктивності праці.

Для цього вчені провели опитування двісті інженерів і службовців однієї великої організації, яка працювала в сфері лакофарбових покриттів. Учасникам потрібно було описати ті ситуації, коли їх ставлення до роботи було позитивним і у них було бажання працювати, і ситуації, коли ставлення до роботи, навпаки, було негативним, і відчувалася незадоволеність, а бажання працювати не було зовсім.

Підсумки цього дослідження дозволили Герцбергу зробити висновок, згідно з яким задоволеність від роботи залежить від її внутрішніх і змістовних характеристик, а незадоволеність залежить від зовнішніх характеристик роботи і її контексту. Результатом же стало те, що всі фактори, які впливають на діяльність людини у виробничих ситуаціях, були розподілені на гігієнічні і мотивуючі.

Гігієнічні фактори

Гігієнічні чинники, звані також факторами здоров’я, являють собою фактори, які пов’язані з навколишнім середовищем, у якій відбувається сама робота. Термін «гігієнічні» був запозичений Герцбергом з медичної термінології, в якій він належить до факторів, що допомагає підтримувати здоров’я, проте не обов’язково його поліпшення.

Серед найважливіших гігієнічних факторів можна виділити наступні:

  • Політика фірми і адміністрації
  • Безпека праці
  • Комфортні умови праці
  • Прийнятна освітленість, хороше опалення і т. д.
  • Графік роботи
  • Оплата праці
  • Наявність оплачуваних святкових днів
  • Наявність лікарняного
  • Проведення заходів у галузі соціального забезпечення, охорони здоров’я та інших соціальних програм
  • Відносини з колегами та керівництвом
  • Рівень прямого контролю роботи

Гігієнічні фактори практично ніколи не викликають почуття повного задоволення і не надають активизирующего впливу на діяльність людини. Однак завдяки їх наявності можна відчуття незадоволеності попередити; якщо ж вони будуть відсутні, це може стати причиною появи почуття незадоволеності, невдоволення і роздратування у співробітників організації.

Наявність цієї групи факторів призводить до появи стану, коли незадоволеності роботою як такої немає, але немає і задоволеності роботою, т. к. позитивно характеризуються гігієнічні фактори є чимось само собою зрозумілим. Негативно характеризуються гігієнічні фактори, у свою чергу, можуть привести до повної незадоволеності роботою.

Звідси випливає висновок, що умови, в яких відбувається робота, не можна розглядати як мотивуючі фактори. Ймовірно, більшість людей з задоволенням працювали б в приємній обстановці, але, виходячи з самої цієї теорії, начисто вичищений цех або верстат навряд чи можуть стати замінниками самої роботи, від якої людина може отримувати задоволення або суспільне визнання своїх заслуг і досягнень.

На думку Герцберга, ті роботодавці, які прагнуть підвищити мотивацію своїх працівників за допомогою підвищення заробітної плати, в результаті будуть розчаровані, оскільки після того, як співробітники вже звикнуть до нового рівня заробітної плати, швидше за все він буде розглядатися ними як гігієнічний фактор. І з того моменту, коли збільшені виплати стануть регулярної складової зарплати, вони одразу перестануть мотивувати людей. Психологія людини така, що її більше мотивує бажання мати щось, ніж факт того, що це щось у нього вже є.

Незважаючи на те, що досить велике число керівників дотримуються думки, що продумана система заохочення праці працівників є підсилювачем мотивації, на ділі виявляється, що будь-яка така система буде розглядатися як належне: вона, звичайно, буде підтримувати відчуття задоволеності, але аж ніяк не буде її створювати.

Мотивуючі чинники

Мотивуючі чинники, також звані мотиваторами, безпосередньо пов’язані з сутністю самої діяльності та її характером. Вони сприяють підвищенню рівня задоволеності роботою і розглядаються в якості самостійної групи потреб, яку, узагальнюючи, можна назвати потреб у зростанні.

До основних мотиваторам можна віднести такі як:

  • Успіх
  • Суспільне визнання
  • Цікавий зміст діяльності
  • Наявність можливості зростати професійно
  • Ступінь відповідальності
  • Службове становище

Суспільне визнання дає людині відчуття самоповаги і власної гідності, що має говорити керівнику про необхідність повідомлення працівнику відгуків про добре виконану роботу. Ще одним суттєвим чинником є і сама діяльність працівника. Потрібно мати на увазі, що монотонна робота не приносить задоволення, а творча та різноманітна за змістом діяльність, навпаки, стимулює до зростання, попереджає запізнення, прогули і т. п. Крім того, для багатьох людей прекрасним мотиватором служить кар’єрне зростання і наявність додаткової відповідальності.

Висновки Герцберга

У процесі своїх досліджень Герцберг прийшов до наступних висновків:

  • Задоволеність і незадоволеність діяльністю є двома незалежними один від одного вимірами, які можна наочно відобразити на двох різних графіках;
  • Існує ціла група факторів, які впливають на перший графік «задоволеність діяльністю – немає задоволеності діяльністю» (мотивуючі фактори), а також група інших факторів, що впливають на другий графік «незадоволеність діяльністю – немає незадоволеності діяльністю» (гігієнічні фактори).

Виведена Герцбергом формула полягає в наступному:

  • Обстановка на роботі та умови праці + мотивуючі чинники = стан задоволеності
  • Обстановка на роботі і умови праці – мотивуючі чинники = нульовий ефект

Резюме

Між двофакторної теорії мотивації Фредеріка Герцберга можна провести певні паралелі з пірамідою потреб Абрахама Маслоу: гігієнічні потреби теорії Герцберга співвідносяться з нижчим рівнем потреб піраміди Маслоу, а мотивуючі чинники співвідносяться з вищим рівнем потреб відповідно.

Двофакторна теорія мотивації Герцберга з’явилася новим поясненням механізму мотивації людей в процесі трудової діяльності. Насамперед для підвищення мотивації персоналу робилися спроби поліпшення умов праці, збільшення заробітної плати, надання особливих пільг, іншими словами, увага приділялася гігієнічним чинникам. Але ці спроби і рішення не давали необхідних результатів, оскільки на мотивацію співробітників вони ніяк не впливали. Згодом у багатьох організаціях були зроблені спроби реалізації базових положень теорії Герцберга, і на ділі вони показали свою ефективність.

Однак, незважаючи на ефективне застосування теорії Герцберга на практиці багатьма організаціями, у бік теорії було висунуто кілька критичних зауважень:

  • Джерелом мотивації можуть бути як мотивуючі, так і гігієнічні фактори, що залежить від потреб кожної конкретної людини;
  • Недолік мотиваторів здатний привести до стану незадоволеності діяльністю, а вдало сформовані гігієнічні фактори можуть привести до стану задоволеності, що залежить від кожної конкретної ситуації;
  • Далеко не у всіх випадках стан задоволеності діяльністю призводить до підвищення показників продуктивності праці, що суттєво розходиться з припущеннями Герцберга;
  • Система підвищення мотивації повинна створюватися з урахуванням різноманітних поведінкових особливостей людей і характеристик навколишнього середовища.

Всі ці зауваження є доказом того, що мотивація повинна розглядатися в якості ймовірної процесу. Те, що буде мотивувати однієї людини в певній ситуації, може не надати ніякого впливу на нього в іншій ситуації або на іншу людину в аналогічній ситуації.

Таким чином, можна підсумувати: Фредерік Герцберг, звичайно ж, зробив істотний внесок у розуміння мотивації людини, але у своїй теорії він не врахував безліч змінних, які визначають ситуації, пов’язані з мотивацією. Подальші дослідження вчених стали причиною створення процесуальних теорій мотивації.