Які думки виникають у вас при вигляді величезної будівлі з розбитими вікнами? А чи задумувались ви хоч раз над тим, чому взагалі розбиті вікна? Або чому навіть посеред цілком благополучній території з’являються місця, де скупчується величезна кількість сміття? Що ви думаєте з цього приводу? Цілком можливо такі питання ніколи і не хвилювали вас. Але, насправді, цим та іншим подібним антикультурным явищ є культурний і навіть наукове пояснення. Воно називається «теорією розбитих вікон».
Основу теорії
Вперше теорія розбитих вікон була сформульована в 1982 році двома дослідниками – Джорджем Келлингом і Джеймсом Вілсоном. Суть цієї теорії полягає в тому, що якщо в будинку розбили скло і ніхто не подбав про те, щоб вставити нове, протягом досить короткого проміжку часу цілих вікон в цьому будинку не залишиться взагалі, а слідом за цим почнеться мародерство. Кажучи іншими словами, якщо одні люди не дотримуються порядку і загальноприйнятих соціальних норм поведінки, це провокує і інших людей поступати аналогічно. Ця ланцюгова реакція може запросто стати причиною того, що цілком хороший район міста може у відносно короткий час стати засміченим, криміногенним і небезпечним для людини.
Взагалі, соціологами і психологами вже давно було висунуто припущення про те, що асоціальна поведінка людей має властивість поширюватися, немов епідемія. Але до певного часу воно так і залишалося лише здогадкою, ніяк не підтверджена практично. Однак шість проведених вченими з Нідерландів експериментів, про які ми розповімо нижче, підтвердили вищезгадане припущення і довели не тільки те, що люди схильні порушувати соціальні норми, маючи «підходящий приклад», але і починають порушувати все більша кількість цих самих норм.
Теорія на практиці
Влада багатьох міст різних країн світу (США, Індонезія, Африка, Європа і ін) вирішили перевірити теорію розбитих вікон на практиці. Для цього протягом деякого часу за їх розпорядженням проводилося регулярне спостереження за показниками чистоти вулиць у містах, а також проводилася чистка стін від графіті. Підсумком стало підвищення показників чистоти, і навіть зниження рівня злочинності.
Але ці досліди не можна було назвати відповідають всім нормам наукових експериментів. Справа в тому, що проведені дослідження базувалися, головним чином, на аналізі певних кореляцій, таких, наприклад, як рівень злочинності і чистота вулиць в тому чи іншому місті. А отримані на основі цього дані, в свою чергу, не підлягають однозначного трактування, оскільки обидва ці показника (злочинність і чистота) міг вплинути який-небудь третій фактор і т. д. Саме тому багато вчених висловлювали сумніви з приводу того, що теорія розбитих вікон працює. Найбільшою ж критиці піддалося твердження, що порушення одних норм схиляє людей до порушення інших.
Щоб вирішити всі питання і розставити крапки над i, і було вирішено провести нижченаведені експерименти. Їх організували, як вже було згадано, соціологи з університету міста Гронінген (Нідерланди).
Експериментальне підтвердження
Перший експеримент був проведений на вулиці, де розташована велика кількість магазинів, біля стіни, де жителі міста Гронінген паркують свої велосипеди, відправляючись по магазинах. Отже, біля стіни стояв спеціальний знак, який говорив про те, що заборонено малювати на стінах. І на стіні спочатку не було ніяких малюнків. На рулі всіх велосипедів, яких було 77, експериментатори повісили рекламні брошури зі словами «Бажаємо всім щасливих свят!» і запрошенням до нібито тільки що відкрився спортивний магазин. Спостерігаючи з боку, організатори експерименту стали спостерігати за поведінкою людей. Урн на вулиці не було, отже, кожен чоловік міг вчинити одним з трьох способів: забрати брошуру з собою, щоб викинути потім, переважити її на кермо іншого велосипеда або просто кинути на тротуар. Перший з варіантів вважався позитивним поведінкою, другі два – негативним. В цей раз лише 25 осіб з 77 проявили негативне поведінка.
Друга частина експерименту була проведена при аналогічних умовах з одним лише зміною: стіна біля парковки була розмальована різними незрозумілими малюнками. І в цей раз з 77 осіб сміття на тротуар викинули вже 53 людини. З усього цього був зроблений висновок, що знак, який забороняє малювати на стінах, стимулював людей і до дотримання чистоти.
Другий експеримент проводився з метою показати, чи «працює» теорія розбитих вікон тільки для загальноприйнятих соціальних норм або може впливати і на які-небудь місцеві правила. Для цього експериментатори зробили: головний вхід на парковку для автомобілів вони перегородили парканом, в якому був спеціально залишений лаз. Біля лазу помістили табличку «Вхід заборонений, обхід в 200 м праворуч» і оголошення «Пристібати велосипеди до паркану заборонено!». І знову були сымпровизированы дві ситуації: коли порядок дотримується і коли – ні.
У першому варіанті недалеко від огорожі стояли чотири велосипеда, до нього не пристебнуті. У другому варіанті ці ж велосипеди вже були до паркану пристебнуті. Завданням було визначити кількість людей, які скористаються лазом. У підсумку дослідники спостерігали наступне: коли порядок був додержаний і велосипеди не були пристебнуті, лаз полізли тільки 27% проходять на автопарковку. Коли порядок порушувався, і велосипеди були пристебнуті, лазом скористалися 82% людей.
Третій експеримент проводили на підземній парковці біля супермаркету. На видному місці висіла табличка «Будьте ласкаві, повертайте візки з магазину на місце». Дотримання порядку тут означало, що на парковці не було візків, при недотриманні на парковці були візки (щоб їх не укочували і не зривали експеримент, їх ручки попередньо змастили мазутом). На самі автомобілі вішали ті ж брошури, що і в першому експерименті. Результатом експерименту стало наступне: при дотриманні порядку насмітили лише 30% осіб, при недотриманні – 58%.
Четвертий експеримент був аналогічний першому. Різниця була лише в тому, що формує подальшу поведінку «порушенням порядку» були не малюнки на стінах, а вибухи петард (в Нідерландах заборонено користуватися піротехнікою за кілька тижнів перед Новим роком). Експериментатори встановили, що люди не дотримуються норми і смітять набагато частіше, якщо чують вибухи петард, ніж коли цих вибухів немає.
П’ятий і шостий експерименти були організовані таким чином, щоб спровокувати людей на дрібну крадіжку. Для цього в поштовій скриньці помістили поштовий конверт, в якому було невелике прозоре віконце, і було видно, що в конверті лежить п’ять Євро. Завданням було з’ясувати кількість крадіжок в тих чи інших ситуаціях. Коли ящик був чистий, і навколо нього не було сміття, лише 13% проходять повз людей (всього було 71 чоловік) взяли конверт собі. Коли ящик був покритий графіті (п’ятий експеримент), конверт взяли 27% проходять повз (всього було 60 осіб), а коли навколо ящика був набросан сміття (шостий експеримент), піддалися на провокацію 25% перехожих (всього було 72 людини).
Як показала практика, теорія розбитих вікон підтверджується. Всі шість експериментів довели, що люди схильні вести себе саме так, до чого мають навколишні умови, навіть не замислюючись толком про своїх діях. Та ми і самі можемо щодня спостерігати підтвердження розглянутої теорії: розписані усілякими непотребнимі зображеннями і написами стіни будівель (мова не йде про художні графіті), купи сміття прямо під нашими вікнами, брудні під’їзди, недопалки і плювки під ногами, осколки скла на пляжах і т. п. явища. Причому паралелі можна провести і з іншими сферами нашого життя: роботою, бізнесом, відношенням до незнайомих і навіть близьким людям.
Бути може, варто задуматися, а чи не є ми самі тими, хто провокує оточуючих «розбивати вікна» або ж тими, хто активно підтверджує своїми вчинками дію цієї теорії?
Чи згодні ви з теорією розбитих вікон і з тим, що асоціальна поведінка одних людей при відповідних обставинах викликає ще більш посилене асоціальну поведінку інших? Чи Можете ви пригадати якісь приклади прояву цієї теорії у своєму житті? Ми будемо раді, якщо ви поділитеся з нами і нашими читачами своїм життєвим досвідом.
