Всім нам відомі сьогодні календарі, за допомогою яких ми стежимо за днями тижня і порами року, мали звичну форму таблиць далеко не завжди – такими він стали лише після того, як винайшли друк. Не кожен знає, але раніше люди користувалися вічними календарями, изобретенными ще в домонгольський період. По суті, вічні календарі – це календарі на широкий часовий діапазон, які призначені для визначення днів тижня. Більшість таких календарів утворюють календарну сітку на конкретний місяць конкретного року.

Реалізовувалися вічні календарі самими різними способами, хоча зовні вони завжди були схожі, так само як і за принципом дії. Наприклад, вічні юлианские календарі утворювали 28-річний цикл, а григоріанський – 400-літній. Проте найпростіші вічні григоріанський календарі, які не включають у свій діапазон не високосні роки, використовували той же цикл у 28 років.

Нижче ми поговоримо про двох типах вічних календарів – табличному вічному календарі і дисковому вічному календарі, а потім розповімо про дуже цікавий метод усного рахунку для визначення днів тижня, який називається «вруцелето».

Табличний вічний календар

Взагалі табличних календарів за всю історію придумано досить багато. Але переважна їх більшість має один і той же принцип: вони мають чотирнадцять календарних сіток, що включають сім днів тижня, що означають початок року, в двох різних варіаціях – високосний рік не високосний рік, і таблицю, яка допомагає людині визначити підходящу календарну сітку для конкретного року, або ж визначити зсув, який допомагає правильно перетворити конкретну сітку.

Табличні вічні календарі можуть розрізнятися по швидкості їх застосування та за ступенем зручності роботи з ними. У радянський час такі календарі можна було побачити у друкованих виданнях – їх друкували таким чином, щоб люди могли їх вирізати і потім використовувати вдома.

Самими популярними вважалися два варіанти табличних вічних календарів:

Календар з 1901 по 2096 роки

Перший варіант – це календар з 1901 по 2096 роки. У ньому потрібно спочатку знайти в одній таблиці цифру, яка відповідає певному році та місяцю, потім додати до цієї цифри номер дня і знайти в іншій таблиці вийшло число, яке вкаже на шуканий день тижня.

Таблиця №1

Таблиця №2

Календар з 15 жовтня 1592 року

Другий варіант – це календар з 15 жовтня 1592 року. У ньому потрібно спочатку знайти у верхньому лівому стовпчику таблиці цифри року, потім у відповідному рядку знайти стовпчик з останніми цифрами року, а в календарях місяців, які знаходяться ліворуч і праворуч від таблиці, знайти рядок, який відповідає номеру місяця. Після цього точка перетину стовпчика року і рядка номера місяця покаже день тижня.

Дисковий вічний календар

Дисковий вічний календар – це особлива конструкція, всередині якої розташований диск з номерами років на його зовнішньому радіусі (високосні роки виділені) та днями тижня на внутрішньому.

Вибираючи місяць, потрібно так повернути диск, щоб номер конкретного року збігся з місяцем. У підсумку вийде календарна сітка на конкретний місяць.

Більшість дискових вічних календарів розраховано на період від 23 до 28 років і мають 28-денний діапазон. Але є й інші варіанти. Наприклад, в деяких випадках на диску зображені числа місяця, а не дні тижня, завдяки чому виходить більш знайома нам календарна сітка, в якій початком тижня служить понеділок або неділю, що залежить від того, в якій країні застосовується календар. Однак такі календарі є рідкістю.

Дисковий вічний календар

Тепер давайте перейдемо до самої цікавої частини нашої матеріалу.

Вруцелето

Як ми вже встигли згадати, вруцелето є способом усного рахунку, за допомогою якого можна визначати дні тижня за номером місяця року за допомогою власних пальців та спеціальних таблиць. Сам же термін «вруцелето» походить від давньоруського мови і означає «рік в руці». По суті, даний метод можна сміливо назвати мнемотехнікою, т. к. за допомогою неї помітно полегшується запам’ятовування інформації, в нашому випадку – днів тижня.

Принцип роботи

У методі вруцелето застосовуються сім літер (т. к. у тижні сім днів) з давньоруського алфавіту, званих вруцелетными літерами. Це літери: А, В, Г, Д, E, S і З. Вони позначають числа місяців і «прив’язані» до суглобів пальців.

Приміром, першого березня, згідно з візантійським календарем, від якого йде обчислення, буде відповідати буква М; другого березня буде відповідати буква, третього березня – А, четвертого березня – З, п’ятого березня – S і т. д. в зворотньому алфавітному порядку.

Нескладно помітити, що в рамках одного конкретного року певна літера означатиме саме свій день тижня. Якщо роки різні, то і співвідношення вруцелетных букв (днів тижня) з номерами місяців буде відрізнятися. У старих церковних книгах можна було побачити, що кожен конкретний рік позначали літерою, яка вказувала на неділю – ця літера мала назву «вруцелето року». Якщо, наприклад, ця літера була літерою В, то недільними днями були 2, 9, 16 березня і т. д.

Обчислити інші дні тижня можна, просто підрахувавши по пальцях руки: А – місце згину пальця у долоні, – другий згин пальця, Р – третій згин пальця, Д – кінчик пальця, E – верхній згин пальця з тильної сторони, S – середній згин пальця з тильного боку і З – згин пальця у долоні з тильного боку.

Нижче ви можете побачити співвідношення вруцелетных букв з першими числами кожного місяця:

Але щоб визначити вруцелето року (літеру, яка вказує на неділю), зовсім необов’язково мати під рукою спеціальну таблицю. При бажанні, можна знайти спосіб підрахунку вруцелето року на пальцях. Якщо у вас є можливість, поцікавтеся про це у своїх бабусь – вони-то вже точно володіють цією навичкою.

І наостанок хочеться сказати ще кілька слів про вічні календарі взагалі.

Ще трохи про вічних календарів

Аж до початку минулого століття вічні календарі не використовувались людьми для планування часу. Основним і головним призначенням календарів тоді було обчислення релігійних свят і найбільш значимих дат. Але в часи Радянського Союзу вічні календарі вже можна було зустріти в квартирах і багатьох установах, а використовуватися вони могли по кілька десятиліть.

Сьогодні вічні календарі вже вважаються раритетом. Іноді вони припадають пилом у комірках, іноді з ними грають дітлахи, але це все-таки рідкість. В основному, їх можна знайти лише в колекціях колекціонерів. Практично всі вічні календарі так і не дослужили свій термін, а ті, які зберегли свою працездатність майже не зустрічаються. Але пристрої, схожі з вічними календарями, можна досить часто зустріти в наручних годинниках з механічним принципом роботи.