Якщо набрати в Google«сила волі» і перейти до перегляду зображень, можна побачити величезну кількість різноманітних за змістом і масштабом картин: собака тоскно дивиться на сосиску, що лежить якраз у неї на носі; Сізіф, цар Корінфа, в знемозі тягне свою прокляту ношу; нарешті, дівчина, задумливо закусивши губу, вирішує, кого їй слухати – демона на лівому плечі чи ангела на правому. Складно сказати, який ще запит видасть таку гаму емоцій і почуттів і таке безліч героїв.
Після перегляду такого роду збірки, можна з певною часткою впевненості сказати, що сила волі – це вміння управляти своєю психікою в процесі прийняття рішень задля досягнення поставленої мети. У книзі Макгонігел читач зможе знайти для себе 10 розділів з різними назвами і однаковим вмістом. Спочатку книга інтригує: рідко коли нова наукова література по психології ґрунтується на особистих довготривалих дослідженнях автора, тим більше по такій цікавій тематиці, як сила волі. Автор роз’яснює читачеві перебування і функціонування префронтальної кори мозку, яка в свою чергу ділиться на 3 частини: «Я буду», «Я не буду», «Я хочу». Всім нам знайомі ці три сили, і ми з ними стикалися не раз, тому стає ще цікавіше, коли підуть обіцяні результати досліджень та тренінги. Але тут слід розчарування: згадується встиг набити оскому так званий випадок Фінеаса Гейджа, та ще й підноситься як щось нове.
В цілому, книга може сподобатися структурою, яка є досить зручною (тема, випадок з практики, експеримент), а також тим, хто хоче спробувати себе в ролі пацієнта на сеансі «телепсихологии». Тим, хто час від часу читає подібну літературу, може стати нудно: по-перше, нічого нового автор нам не відкрила, по-друге, вся наявна інформація подається циклічно, і створюється враження, що всю книгу ти читаєш одні і ті ж пару сторінок.