IQ vs EQ: війна або мирне співіснування?

IQ vs EQ: война или мирное сосуществование?

Важко сказати, скільки часу вже триває протиборство концепцій: «щоб чогось досягти в житті потрібно добре вчитися» і «не важливо як ти вчишся, головне – вміти будувати стосунки з людьми». На цьому тлі вся система шкільної мотивації ставиться під загрозу розповідями про те, як завзятий трієчник і задирака у дорослому житті став мільйонером, а відмінник і тихоня – продавцем з невеликим окладом. Але… скільки таких прикладів? Чи достатньо вони репрезентативні? І що все-таки більш важливо для кар’єри і життя в цілому: розум у класичному розумінні або емоційний інтелект? Давайте розбиратися.

IQ або EQ – ось в чому питання

Пол Галвін – засновник «Motorola» і культова особистість в сфері бізнесу любив згадувати, що, поки його однолітки сиділи на уроках, він заробляв гроші продавав хотдоги, попкорн і морозиво на вокзалі. На відміну від цього, вчитися ніколи не любив, а всьому, що знав про ведення справ, був зобов’язаний власного досвіду. Не відзначався видатний британець Уїнстон Черчілль, успішність якого характеризировалась стала знаменитої цитатою: «Кількість учнів у класі – 13. Місце – 13-е». Ну і про Буша-молодшого ви, напевно, чули не один анекдот.

Наявність такої кількості відомих випадків, коли люди, не будучи успішними в освіту і розумними в академічному сенсі, домагалися значущих досягнень, здатне навіть скептика переконати в тому, що роль освіти значно переоцінена, і що позначки – не показник майбутніх великих справ. Але не поспішайте робити передчасні висновки. Чи Не є дані факти підтасовуванням результатів під умову? Скільки відмінників добився таких високих результатів, але в їхньому випадку це вважалося нормою, а от у випадку з трієчниками привертало увагу? Про це важко судити, адже зібрати потрібну статистику неможливо. Та й справа тут, швидше за все, у феномені евристики доступності, адже історії про процвітали разгильдяях набагато легше і швидше приходять в голову. І з-за любові людей до незвичайних тем (а що незвичайного, наприклад, у тому, що учень, якому пророкували велике майбутнє, дійсно домігся успіху?) ми в достатку знаємо багато саме таких прикладів.

Але це все роздуми. Давайте спробуємо поглянути на ситуацію об’єктивно, з точки зору вигід і переваг, які дають IQ і EQ. Принагідно зазначимо, що в нашому випадку під цими поняттями розуміють не звичні категорії, а трохи перебільшені – ті, про яких йшлося у вступі. Іншими словами, питання стоїть наступний: хто в житті успішніше – людина, з легкістю опановували новими знаннями, або той, хто здатний налагоджувати стосунки з людьми?

Перше, що слід відзначити – інтерес до даної теми здавна підігрівається журналістами різних рангів. І саме «протиборство», як часто буває, багато в чому надумана. Освічена людина може з такою ж легкістю знаходити спільну мову з іншими людьми, як і той, хто, кажучи по-народному, «в університетах не навчався». Тому, градус спору значно падає, якщо відмовитися від стереотипу, що відмінник – це обов’язково тихоня і зубрила, який боїться слова сказати за межами класу.

Внесла свої корективи в процес пошуку цієї, хоч і сумнівної, істини і історія. Точніше один її період – десятиліття після розпаду СРСР. В хаосі ринкових відносин, багато хто з учорашніх інженерів і вчених виявилися продавцями на базарах. На перші місця вийшли менеджери – професійні управлінці, яким без емпатії досягти успіху в кар’єрі було дуже складно. Приблизно відтоді бере початок і вже усталене жарт: «Якщо ти такий розумний, то чому бідний?».

Правда, сьогодні воно менш актуально. В сучасному світі можна стати мільярдером, практично не спілкуючись з людьми і не виходячи з дому. Будь кволий ботанік (а саме так зображають обдарованих програмістів мас-медіа) може написати програмний код і дорого продати. Так-так, ласкаво просимо в XXI століття, панове! Розумні менеджери, педагоги, хедхантери і HR-менеджери, для яких на певному етапі кар’єри знання стають менш необхідні, ніж уміння будувати відносини, залишаються в списку затребуваних кадрів, але пальму першості поступаються розумникам-інтровертам.

У той же час описаний приклад не характеризує картину в цілому. У багатьох сферах діяльності розвинений емоційний інтелект є необхідною навичкою для реалізації задуманого. І скільки б геніальних ідей у вас не гніздилося в голові, щоб дати їм хід, потрібно вміти знаходити спільну мову з людьми, які вам у цьому допоможуть. Але з іншого боку, якщо не мати освіти і знань, то не факт, що такий шанс взагалі випаде. Для західних ділових кіл закриті суспільства, починаючи з братств в університетах – норма, і стати їх членом завдання дуже важке. У «Соціальної мережі» для героя Джессі Айзенберга це було викликом і «Facebook», при всіх нюансах подальших судових розглядів, народився всупереч. Але давайте будемо об’єктивні і подумаємо над тим, скільки людей і компаній здатні повторити щось подібне в таких масштабах?

У пошуках балансу

Все вищенаписане настільки складно, що здатне більше заплутати, ніж прояснити ситуацію. Тому перейдемо у практичний вимір. Як відомо з незапам’ятних часів – істина десь посередині. І ми в цьому питанні також дотримуємося принципу aurea mediocritas.

Це означає, що будь що прагне до саморозвитку людина, на нашу думку, повинен намагатися приділяти увагу комплексному розвитку свого мислення: як логічної складової, так і емоційною. Дана проблематика, виходячи з предмета статті, розуміється нами в самому широкому сенсі, тому дискусії між вченими про те, піддається IQ тренувань або ж є вродженою здатністю, ми залишаємо більш компетентним людям. Безсумнівно інше – рецепт успіху для кожного свій і сказати однозначно, що один компонент важливіше іншого, не можна.

Розвивайте сові мислення комплексно – на курсі «Когнітивістика».

Але наскільки вірний в такому випадку принцип, згідно з яким увагу варто приділяти лише своїм сильним сторонам? Наполовину. Залишати заняття в дискусійному клубі, де ви домоглися великих успіхів, задля того, щоб «підтягнути» алгебру – неправильно. Але і не приділяти їй час, на шкоду успішності, чревате наслідками. Це той випадок, коли потрібно знаходити в собі сили і організовуватися для погоні за двома зайцями (але з приоритизацией). Адже хороший тренер, коли бачить, що суперник його тактику розгадав, не припиняє гру і не йде з поля? Він шукає варіанти, як за допомогою замін, хитрощів і вивертів вплинути на хід матчу. Так і в справі розвитку своїх навичок, ви стоїте перед вибором, що важливіше, а перед необхідністю знаходження балансу. Час вузькоспеціалізованих фахівців у більшості професійних областей пройшло сьогодні людині потрібно прагнути до універсальності.

Тому переконувати себе в тому, що на навчання (мова про будь-якому навчанні в школі, університеті, професійному та особистісному зростанні) можна «забити», головне бути понаглее і впевненіше в собі, дуже самовпевнено. Але і проводити весь час за підручниками, на шкоду спілкуванню і конкретних дій, не правильно. Книги – це добре, але практичний досвід набувається за стінами затишних бібліотек.